Ні дня без Героя Незалежної України. Олена Пчілка

Ні дня без Героя Незалежної України 16.08.2022 Версія для друку

Сьогодні хочеться додати до ряду могутніх чоловічих постатей, жінку….. але яку жінку. Як говорили про неї у народі «сам чорт на вилах їй черевички подавав». Дмитро Донцов влучно писав про Олену Пчілку «Була це постать, яка трохи осторонь стояла від української суспільности. Багато було питань, які ділили її від тої суспільности. А головно- її вдача, безкомпромісова, міліарна, горда, що можна побачити й на портреті, звідки дивляться на Вас пара проникливих суворих очей, з-під трохи насуплених брів, висунуте наперед, виразно окреслене, підборіддя високе просте чоло, твердо закроєні уста; нічого з солодкавости української Марусі, а цілість – повна жіночого чару, краси, і детермінації».

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач), мати Лесі Українки, була одною з найвидатніших постатей українського жіноцтва. І хоч почала писати в 1880-х роках, але не сходила з арени публичного життя майже до самої смерті. Вмерла, маючи майже 80 літ, в 1930 році.

Народилася 1849 року в Гадячі на Полтавщині. Початкову освіту отримала вдома. Усі дослідники одностайні в тому, що любов до літератури, української пісні, звичаїв та обрядів їй прищепили батьки. 1866 року Ольга закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць». 1868 вийшла заміж за Петра Косача та виїхала на Волинь, до місця його служби. І замість власноруч гаптувати шовком і золотом гори подушок у затишній альтані, як більшість новоспечених дружин, кинулася збирати по селах зразки народних вишивок. Її книжка «Український народний орнамент», яка побачила світ у 1876, являла собою таку ґрунтовну безпрецедентну працю, містила настільки багатий і систематизований матеріал, що принесла Олені Пчілці славу найпершого знавця української вишивки. Згодом Олена Пчілка стане першою в Україні (!) жінкою-академіком і заслужить першість ще в багатьох царинах науки, культури, мистецтва, але повсякчас (і за життя, і після смерті) матиме проблеми з визнанням. Олена Пчілка була правжньою українською націоналісткою – послідовною й непримиренною. Сергій Єфремов зауважував, що не хто інший, а саме Олена Пчілка вперше (!) «категорично й рубом поставила питання, даючи на його відповідь не тільки теоретично, а й практично — своїми працями». Власне, Олена Пчілка у своїй педагогічній, літературній і громадській діяльності (притомніше звучатиме – боротьбі) намагалася витворити новий світогляд, зрощений на національній ідеї. Якось різко виступила проти святкування в українських «Просвітах» ювілею Льва Толстого – «А чому ж не Шевченка?» А на шевченківському святі вийшла на сцену й обгорнула бюст Кобзаря жовто-блакитним прапором. Комісар Крамаренко зірвав прапор і кинув його на землю. Олена Пчілка підняла прапор і голосно крикнула «Ганьба Крамаренкові!», за нею ці слова скандував увесь зал. Чи багато чоловіків зважилися б на такий відкритий демарш?

До найкращих творів Олени Пчілки належать:Товаришки (1887), Світло добра і любові (1888),Соловйовий спів (1889),За правдою (1889),Артишоки (1907),Півтора оселедця (1908),Сужена не огужена (п'єса, 1881),Світова річ (п'єса, 1908) та інші.

Олені Пчілці належить поважне місце в українській дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оповідань, вона написала для дітей багато п'єс: Весняний ранок Тарасовий (1914), Казка Зеленого гаю,Щасливий день Тарасика Кравченка (1920),Киселик, Скарб, Мир миром (1921), Кобзареві діти та інші.