Відбулося засідання виконавчого комітету
Засідання виконкому 17.07.2024
Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради
17 липня відбулося засідання виконавчого комітету за участі 11 його членів та під головуванням міськ...
Щороку 30 вересня християнське свято Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії збігається з днем усиновлення, який почали відзначати зовсім нещодавно – з 2009 року. Такий збіг не можна назвати випадковим. Лише ті люди, які з вірою дивляться в майбутнє, покладають надії на себе та дітей, з серцем переповненим любов’ю та з життєвою мудрістю можуть бути усиновлювачами.
Наша держава багата на людей, які готові стати батьками обездоленій дитині. Кожного дня хтось із дітей відкриває двері своєї нової домівки. А за ними мама і тато, які так довго чекали на них. Ці діти ще не знають, але обов’язково пізнають, що таке щира, справжня батьківська любов і турбота. Серед них і малюки, і діти більш старшого віку, і діти, які мають деякі проблеми зі здоров’ям, і родинні групи братиків і сестричок, для яких влаштування до нової сім’ї не повинне затьмаритись болем розлучення одне з одними . Усі вони мріють про тата з мамою, про дім, в якому вони будуть жити, про родинні свята , які вони будуть святкувати разом.
Сьогодні в Україні майже 98 тисяч дітей, які залишилися без батьківської опіки. Із них, за офіційними даними, більше 28 тисяч підлягають усиновленню. Сімейне виховання дітей-сиріт не є новим для України. Так, протягом усієї княжої доби та за часів Російської імперії дітей-сиріт приймали на виховання в сім’ю люди «доброї поведінки». З часів правління Катерини ІІ починає складатися правове регулювання відносин з усиновлення. Першим законом, який регулював усиновлення був указ, що дозволяв дворянам усиновляти найближчих закононароджених родичів. Згодом було ухвалено цілу низку указів, що регламентували умови усиновлення. 1817 року дозволили усиновлювати кілька осіб для того, щоб кожний з усиновлених здобував прізвище усиновлювача й не порушувалися спадкові права родичів усиновлювача на нерухоме майно. Рухоме майно мали розподіляти між усиновленими та іншими спадкоємцями в рівних частках. До речі, такі норми збереглися і до нині.
Тривалий період в нашій державі надавали перевагу колективним формам виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За часів Великої Вітчизняної війни було відкрито велику кількість інтернатів для навчання та виховання дітей. Така форма виховання існує і досі, хоча практика показала неспроможність інтернатних шкіл враховувати індивідуальні потреби кожної дитини. Тривале перебування в інтернатному закладі обмежує простір спілкування та світопізнання дітей, позбавляє їх можливості набувати досвід сімейного та суспільного життя і вчитися відповідальності. Сформовані в таких умовах особистісні якості ускладнюють подальшу адаптацію дітей до дорослого життя і функціонування у суспільстві. Саме тому в Україні постало питання реформування діючої системи закладів опіки для дітей-сиріт шляхом популяризації та впровадження сімейних форм виховання.
Усиновлення – це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові постійні відносини між батьками та дитиною. Для держави суть процесу полягає у передачі батьківських прав та обов’язків від однієї родини до іншої. Для усиновлювачів – прийняття у сім’ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов’язками, як з боку дорослих, так і з боку дитини. Процес усиновлення регулюється Сімейним кодексом України та Європейською конвенцією про усиновлення дітей. В даних законодавчих актах чітко прописані права та вимоги тих, хто хоче усиновити та тих, хто може бути усиновленим.
Батьки, які бажають усиновити дитину, можуть звернутися з письмовою заявою до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та до Служби у справах дітей за місцем проживання. У цих організаціях усім охочим нададуть всю необхідну інформацію, психологічну допомогу, проведуть юридичну роз’яснювальну роботу та допоможуть зібрати всі документи, необхідні для процесу усиновлення.
Кожній дитині потрібна людина, якій можна було б довіряти і на яку можна покластися. Найбільше, що можна зробити для дитини-сироти – це назавжди стати її татом або мамою. Усиновлення – одне з найважливіших рішень у житті людини, з ним не можна поспішати. Шукайте поради та підтримки від рідних, друзів та спеціалістів. І якщо Ви вирішите усиновити дитину – налаштуйтесь на найбільш неймовірну та захоплюючу подорож Вашого життя!
Шановні южноукраїнці!
Вітаємо всіх Вас зі святом усиновлення і дякуємо всім тим, хто зігрів своєю батьківською любов’ю, турботою дитину-сироту.
