1 грудня - Всесвітній День боротьби зі СНІДом
Пам'ятаємо 01.12.2024
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
У травні 1988 року Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла резолюцію, в якій 1 грудня...
Валерій Сергійович родом із міста-Героя Херсон. Зростав Валерій у багатодітній родині, де був найстаршим для своїх трьох братів та двох сестер. Брати та сестри завжди знали, якщо потрібна мудра порада або допомога, то Валерій завжди допоможе. Сім’я проживала біля Дніпра, тому із самого дитинства Валерій захопився риболовлею. Так по життю Валерій і не зраджував своєму улюбленому заняттю.
У юності Валерій закінчив професійний ліцей та отримав спеціальність електрозварювальника. У 18-ти річному віці Валерій мріяв про службу у армії, навіть екстерном здавав іспити, щоб швидше потрапити у строкову військову службу. Військову службу проходив у формуванні берегових ракетно-артилерійських військ берегової оборони ВМС України. Не дивлячись на молодий вік, відзначився зразковою службою в армії та отримав подяку від Президента України за відмінну службу. Був нагороджений нагрудним знаком "Ельбінгський реактивний артилерійський полк" та отримав звання старшого сержанта.
Із дружиною Валерій познайомився у м. Горлівка. Одружилися, виховували сина Нікіту. Для сина Валерій завжди був прикладом мужності та справжнього чоловіка. Валерій був міцною опорою для дружини, в будь-яких складних життєвих обставинах завжди з легкістю вирішував всі проблеми. Був веселим, усміхненим та оптимістом по життю. Підтримував всю свою велику родину, рідні завжди знали, що Валерій допоможе і ніколи не відмовить. В родині його негласно називали «Гугл», бо щоб хто не спитав у Валерія - завжди була відповідь.
У 2020 році родина Андроннікових переїхала на батьківшину дружини Валерія у село Іванівку - мальовниче село біля ріки Південний Буг. З перших днів повномасштабного вторгнення Валерій став до лав територіальної оборони нашої громади. З 15 березня 2023 року став на захист Батьківщини у лавах Збройних Сил України.
Командир 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти, старший сержант Андронніков Валерій Сергійович, відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, на 44 році життя, загинув 07.10.2023 поблизу населеного пункту Клищіївка Бахмутського району Донецької області. Без сина залишились батьки, без старшого брата залишились брати та сестри, без коханого чоловіка - дружина, без люблячого батька — син.
На площі біля палацу культури «Енергетик» провести в останню путь загиблого захисника прийшли містяни, рідні, близькі, знайомі та військовослужбовці. Співчуття від імені Южноукраїнської громади та від військових висловили заступник міського голови Сергій Горностай, начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Євген Левченко та побратим Валерія. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Валерія Андроннікова. Державний прапор України, яким була вкрита труна з тілом Героя, Євген Левченко урочисто передав рідним воїна.
Односельчани Валерія також мали можливість провести в останню путь Героя, який віддав життя за свободу та незалежність України. На в’їзді у с.Іванівка, де був розташований блокпост, на якому проходив службу Валерій, живим коридором зустріли його побратими з добровольчого формування та мешканці села на колінах.
Біля Іванівського будинку культури прийшли віддати шану та, не стримуючи сліз, прощалися із нашим захисником односельці. Зі словами скорботи до присутніх звернулися заступник міського голови Сергій Горностай, староста Іванівського старостинського округу Ігор Латій, командир добровольчого формування м.Южноукраїнська Юрій Білий.
В останню путь на Алею Славу земляки провели солдата на колінах.
Вічна слава Герою Андроннікову Валерію Сергійовичу, який назавжди залишиться в пам’яті Южноукраїнської громади.
Вічна пам’ять! Вічна слава Герою!
