Пам’ятаємо!
Пам'ятаємо 20.11.2024
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Сьогодні минають роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, навідника десант...
Кожна звістка про загибель наших земляків-воїнів - це пекучий біль, роз'ятрені душі й всепоглинаюча ненависть до ворогів, які прийшли на українську землю, щоб сіяти смерть і руїну.
Наша громада втратила ще одного свого Героя!
Сьогодні на щиті повернувся додому Літвіненко Валерій Олександрович 1976 року народження.
Валерій народився в місті Миколаєві. Ще маленькою дитиною разом з сім’єю переїхав в м. Костянтинівка, що на Донеччині. Там закінчив школу та Костянтинівське професійне училище, де здобув професію автослюсаря. Любив спорт, тому професійно займався греко-римською боротьбою. Працював слюсарем в одному з державних підприємств міста.
Все змінилося під час повномасштабного вторгнення росії на територію України. Місто Костянтинівка опинилось під обстрілами і Валерію довелось покинути рідний дім та виїхати. Тут, в Південноукраїнську, де проживає його мама, він знайшов тимчасовий прихисток. Влаштувався на роботу слюсарем до одного з комунальних підприємств нашого міста.
01 червня 2023 року був призваний на військову службу за мобілізацією. А 04 жовтня 2023 року відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконувавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, стрілець – санітар 2 механізованого відділення, 1 механізованого взводу, 5 механізованої роти, 2 механізованого батальйону Валерій Олександрович Літвіненко вважався зниклим безвісти та нещодавно його загибель підтвердилась за результатами ДНК-експертизи.
Зі словами співчуття з приводу непоправної втрати до родини і близьких загиблого звернулися керуючий справами виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Віталій Паненко та головний сержант взводу охорони 1-го відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Андрій Медведєв. Державний прапор України, яким було обгорнуто труну з тілом воїна, Андрій Медведєв передав його матері.
Присутні на площі вшанували хвилиною мовчання пам’ять Валерія Літвіненка.
Під звуки траурного маршу південноукраїнці стоячи на колінах провели воїна…
Вічна слава та пам’ять Герою, що до останнього подиху наближав Перемогу!
