Кіберзалежність

Соцзахист 22.04.2024 Версія для друку

На початку свого розвитку комп’ютерні технології здебільшого застосовувалися для роботи, але згодом перетворилися на потужний ресурс для дозвілля.

нтернет-залежність – це нав’язливе бажання ввійти в мережу, перебуваючи в офлайн, і неможливість вийти з інтернету, перебуваючи онлайн. Синонімами є інтернет-адикція, віртуальна адикція та нетаголізм.

Психологи виділяють 5 типів кіберзалежності:

нав’язливий серфінг (подорож мережею в пошуках інформації);
пристрасть до біржових онлайнових торгів та азартних ігор;
віртуальні знайомства;
кіберсекс;
комп’ютерні ігри.

Комп’ютерні ігри розподіляють на нерольові та рольові.

Нерольові комп’ютерні ігри: логічні, аркадні, ігри на швидкість реакцій або кмітливість, ігри в карти, імітатори ігрових автоматів.

Найбільшу небезпеку для дітей становлять саме рольові комп’ютерні ігри. Головна їх особливість – значний вплив на психіку гравця, глибоке входження в гру, а також мотивація ігрової діяльності, яка базується на прийнятті ролі та втечі від реального життя. Такі ігри побудовано так, щоб надати людині можливість відмовитися від реальності (принаймні, на час гри) і потрапити у віртуальний світ. Тож рольові комп’ютерні ігри істотно впливають на особистість людини, тобто імітують вирішення певних проблем у віртуальному світі, хоча насправді гравці лише накопичують проблеми у власному житті. Реальний світ здається чужим, нецікавим і небезпечним, оскільки людина не може робити того, що дозволено у віртуальному просторі. Гра перетворюється на засіб компенсації справжніх проблем, а особистість починає реалізовуватися переважно в ігровому світі.

Проте ігри можуть і позитивно впливати на людей – знімати стрес чи надавати можливість відпочити від реальних проблем.

На практиці люди зловживають цим способом утечі від реальності й вирішення проблем, втрачаючи почуття міри. Унаслідок цього виникають небезпеки не тимчасової, а постійної втечі від реальності та розвиток психологічної залежності від комп’ютера.

Стадії розвитку психологічної залежності

Стадія легкої захопленості – після того, як людина декілька разів зіграла в рольову гру, вона починає відчувати насолоду, задоволення від гри. Особливість цієї стадії полягає в тому, що гра має ситуативний характер, потреби в ній ще не виникає, гра не є значущою для людини.

Стадія захопленості – виникає потреба в комп’ютерній грі. Прагнення до гри при цьому є мотивацією. Гра має вже системний характер.

Стадія залежності – гра стає такою ж потрібною для гравця, як їжа чи в сон. Залежність може бути в формі соціалізованої та індивідуалізованої потреби (утворюються групи гравців в онлайн або з’являється потреба грати самостійно). На цьому етапі гра є своєрідним наркотиком, до якого потрібно постійно повертатися. Якщо впродовж певного часу гравці «не приймають дозу», вони відчувають психологічний дискомфорт.

Стадія прихильності – на цій стадії відбувається згасання ігрової залежності зі зрушеннями психологічного стану в бік норми. Людина тримає дистанцію з комп’ютером, проте повністю подолати психологічну прихильність до ігор їй не завжди вдається. Ця стадія може тривати довше, ніж інші. Людина може пройти всі стадії розвитку комп’ютерної залежності.

Причини формування комп’ютерної залежності

загальне погіршення соціального становища,
економічна нестабільність,
невпевненість молоді в майбутньому,
недостатня увага з боку батьків.

Соціальні чинники, які впливають на розвиток адиктивної поведінки: вплив сім’ї, групи однолітків, середовища, ЗМІ, дезінтеграція суспільства та нездатність людини адаптуватися до змін.

Серед психологічних чинників найбільше значення мають психологічні травми дитячого віку, насильство, брак турботи з боку батьків.

Соціально-економічні причини належать до причин, властивих конкретному народові, регіону, певним групам.

Конституціонально-біологічні причини виникають унаслідок нервово-психічних захворювань або через неможливість фізично реалізувати себе, підліток шукає компенсацію почуттів.

Більшість відхилень у поведінці підлітків (бездоглядність, правопорушення, уживання психоактивних речовин) виникає внаслідок соціальної неадаптованості, що утворюється через конфлікти між батьками та дітьми в неблагополучних родинах.

Серед чинників, що створюють сприятливі умови для розвитку кіберзалежності, можуть бути:

занадто скромна або агресивна поведінка в навчальному середовищі;
погіршення успішності;
нездатність впоратись із суспільними завданнями;
позитивне ставлення до поведінки схильних до адиктивної поведінки;
надмірний контроль поведінки дітей з боку батьків, постійне втручання у їхнє життя;
успішність у навчанні;
міцний зв’язок із соціальними групами (релігійні, студентські спільноти).

Отже, причини адиктивної поведінки підлітків – складні та багатоаспектні.

Симптоми комп’ютерної залежності:

людині важко самостійно відірватися від роботи чи гри на комп’ютері;
нав’язливе бажання перевірити електронну пошту;
постійне очікування наступного виходу в інтернет;
якщо хтось або щось відволікає людину від комп’ютера – вона відчуває сильне роздратування;
нездатність спланувати завершення сеансу роботи чи гри (ще трішки, ще зо п’ять хвилин…);
проведений у мережі час змушує відкладати чи ігнорувати домашні справи, роботу, навчання, зустрічі, домовленості;
постійні пошуки грошей на придбання ігор, обладнання, оплати за інтернет;
завжди знаходяться пояснення та виправдання власної пристрасті;
дитина обманює дорослих, імітуючи «бурхливу діяльність»;
відчуття емоційного піднесення, ейфорії під час роботи чи гри на комп’ютері;
справи поза комп’ютером викликають пригнічений стан (абстиненцію);
зазвичай за першої-ліпшої нагоди залежний обговорює комп’ютерну тематику;
скарги оточуючих на те, що людина проводить занадто багато часу за комп’ютером;
скарги близьких на те, що людина витрачає занадто багато грошей на комп’ютерне устаткування чи на оплату інтернету.

Комп’ютерна залежність не менш небезпечна, ніж наркотична, оскільки призводить до порушення адаптації в суспільстві (нездатність працювати, створити родину чи навіть обслуговувати себе).

Обов’язковою умовою успішного лікування є усвідомлення з боку залежної людини проблеми й бажання лікуватися.

Водночас проблему найчастіше усвідомлюють друзі залежного, родичі, знайомі, а не він сам, що дуже схоже з будь-яким іншими видами залежності (алкоголь, наркотики).

Тож потрібно мотивувати до лікування людину, що страждає від комп’ютерної залежності. Зважаючи на практику, рішення проблеми розпочинається з консультацій родичів і знайомих щодо способів надання допомоги. Спільно з фахівцем розробляють тактику поводження з пацієнтом.

Перший етап лікування комп’ютерної залежності – з’ясування її причин, перевірка щодо психічних розладів, зокрема депресії. Основою лікування є психологічна корекція, яку проводять індивідуально й у спеціальних тренінгових групах. Психологічна допомога спрямовується на поліпшення взаємин із близькими й однолітками, на навчання саморегуляції й уміння долати труднощі, на виховання вольових якостей, підвищення в пацієнта самооцінки та спонукання до формування нових життєвих захоплень.

Найважливіший етап лікування – залучення людини до процесів, не пов’язаних із комп’ютерами, аби щось інше стало заміною віртуальній реальності. Варто показати залежній людині, що є безліч цікавих розваг, окрім комп’ютера (боулінг, сноуборд, виходи на природу, походи на байдарках, футбол тощо), які не лише дають можливість пережити гострі відчуття, але й тренують тіло та нормалізують психологічний стан.

Комп’ютерна залежність впливає на взаємини в родині, тому під час лікування важливо надавати допомогу родичам і близьким, зокрема спрямовану на гармонізацію відносин із людиною, що страждає на комп’ютерну залежність.

Автор Ільницька Інна

https://ohoronapraci.kiev.ua/article/news/kiberzaleznist

Читайте також