ДМИТРИК Вадим Олександрович
05.09.1996 – 22.01.2024
Сержант, командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7394.
Вадим народився в Южноукраїнську. Відвідував восьмий садок, у перший клас пішов у четверту школу. В дитинстві хлопець мав дуже добру пам’ять, до п’ятирічного віку вже відмінно знав правила дорожнього руху, а ще мріяв про великі автомобілі. У шкільні роки захоплювався альпінізмом, фотографуванням, закінчив Южноукраїнську школу мистецтв за класом ударних інструментів. Високої майстерності досяг у виконанні трюків на роликових ковзанах. Тож не дивно, що одразу після 11-го класу, який він закінчив у першій школі, Вадим почав працювати інструктором льодової ковзанки «Слайз». Пізніше переїхав у Львів, де влаштувався на приватну меблеву фабрику. 27 березня 2022 року був добровільно призваний до лав ЗСУ, для чого декілька днів простояв у черзі до військкомату. Він так і сказав матері: «Я йду захищати свою сім’ю». На це рішення, можливо, вплинув батько, який служив в АТО, а у 2022 році також взяв в руки зброю, щоб захищати рідну країну. За майже два роки, проведені на війні, юнак неодноразово був нагороджений подяками від військового командування за сумлінну службу, також отримав відзнаку «За мужність і відвагу». На фронті здійснилася його дитяча мрія про великі машини – Вадим багато їздив на військовій техніці, зокрема на БТРах. Останнім часом стрілець змінив кваліфікацію – перевчився на оператора дронів. 22 січня 2023 року ввечері він написав матері останнє повідомлення: «Тут обстріл». Тривалий час рідні, що втратили зв’язок з воїном, шукали його по госпіталях, у списках полонених, але у середині лютого прийшла страшна звістка: Вадим Дмитрик 22 січня загинув…
Батько Вадима на момент поховання перебував у російському полоні.
Вадим Дмитрик похований на Алеї Слави Южноукраїнського кладовища.
