Хрипун Олександр Сергійович
26.05.1983 – 07.02.2023
Механік-водій евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини, матрос.
Олександр народився в Южноукраїнську, навчався у середній школі № 4. Коли йому було 13 років, а сестрі 9, помер їхній батько, і Олександру довелося стати матері опорою та підтримкою. Після школи здобув професію каменяр-монтажник, зварювальник, почав працювати у будівельній компанії «Юженергобуд». З 2002 по 2005 роки служив у залізно-дорожніх військах. Після служби в армії повернувся на роботу, їздив у відрядження в інші міста. Все доросле життя продовжував піклуватися про матір. Сестру Олену і її сина Максима обожнював, хоча своїх дітей Олександр не мав. Рідні кажуть, що він був доброю, чуйною, працьовитою людиною, а ще любив рибалити, захоплювався футболом. 8 листопада 2022 року Олександр отримав повістку і одразу пішов у військкомат. На фронті обійняв посаду механіка-водія евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону морської піхоти. Останнього часу рідні відчували, що воїн став сумний, наче щось передчував. 03 лютого він написав сестрі: «Передай мамі, щоб не хвилювалася», та вже 5 лютого зв'язок з ним зник. 22 лютого, після стількох днів очікування та надії, матері принесли страшну звістку: Олександр Хрипун під час виконання військового обов’язку по захисту Батьківщини загинув 7 лютого в Донецькій області.
