Менше контролю – більше самостійності

Соцзахист 11.03.2025 Версія для друку

Коли співробітників запитують, що компанія може зробити, щоб полегшити й поліпшити їм умови праці, приблизно 80% відповідають, щоб їх не чіпали та дали спокій. Про це вказують, стратег, експерт із командної взаємодії, фасилітатор, тренер, реальні відгуки учасників тренінгів і навчальних заходів. Під «не чіпати» працівники мають на увазі таке: «Поставте завдання і дайте мені його виконати без додаткового контролю, смикання, перевірок, мотивацій і розповідей, як саме краще його виконати».

Здавалося б, роботодавці, керівники мали б лише радіти з того, що співробітники прагнуть більшої самостійності, можливості приймати рішення, простору для ініціативи. Адже, якщо контролери й порадники не стоятимуть над головою підлеглих, вони менше виснажуватимуться, у них з’явиться більше часу на виконання стратегічних завдань. А вільні від надмірного опікування співробітники працюватимуть ефективніше.

Проте не всі керівники поспішають скористатися перевагами самостійності працівників. Напевно, це можна пояснити тим, що робота в умовах стресових ситуацій, високий рівень тривожності й невизначеності допомагають управлінцям створювати атмосферу трудових «подвигів» і всім колективом відважно долати труднощі та перешкоди під їхнім чітким керівництвом і контролем. І в такий спосіб виправдовувати свою важливу керівну роль. Утім, часи змінюються, і співробітники прагнуть і мають змогу в інтересах бізнесу опанувати методи та прийоми самостійності й самоменеджменту.

Експерт із командної взаємодії надала рекомендації, як послабити контроль з боку керівників так, аби підлеглі не відчували надмірного нагляду. І водночас, щоб компанія або підрозділ не втратили керованості.

Неодмінною умовою є наявність в організації формалізованих бізнес-процесів, KPI (ключових показників ефективності), корпоративної культури, основних правил поведінки та чіткого алгоритму прийняття рішень.
Керівнику варто навчитися розрізняти, коли його бажання глибше зануритись у роботу підлеглих викликане реальною потребою, а коли – звичками та намаганнями впоратись із власною тривожністю. Допомогти в цьому питанні можуть психолог, коуч або методи чесної саморефлексії.
Слід відкрито обговорювати робочу ситуацію й мати зрозумілі домовленості зі співробітниками щодо організації роботи в режимі «не чіпати».
Чітко розподіляти завдання. Ті, що є операційними, звичними, помірно важливими, варто залишити на розсуд виконавця, а ось для важливіших і таких, що потребують відповідальності, може знадобитися взаємодія із керівником.
Установлювати реалістичні цілі та строки виконання завдань, дослухатися до думки співробітників, які їх виконують. Допомогти в цьому можуть SCRUM – підходи (методика гнучкого управління проєктами, що допомагає структурувати роботу команди).
Зафіксувати певні проміжні контрольні точки, коли співробітник звітує, як просувається робота, проте між звітами його не «смикають».
Відверто розмовляти з працівниками та дізнаватися, які дії керівника вони сприймають як надмірний контроль, що дратує і відбирає ресурс, і які можна замінити на конструктивніші.
Ставитися до співробітників як до достатньо кваліфікованих і зацікавлених у розвитку бізнесу фахівців. Якщо вони не відповідають цим вимогам, то ні контролем, ні самоконтролем тут не зарадиш, і потрібно шукати інші підходи.

Джерело: За матеріалами журналу «Охорона праці»

Читайте також