Розмову з отцем Віктором, настоятелем храму Святих Петра і Павла, логічніше було б провести влітку, коли ця парафія відзначає храмове свято, але, на його прохання, ми зустрілися під час Різдвяних свят, напередодні Водохреща. Приводом стало інтерв’ю нашій газеті його колеги – отця Михайла («Контакт» № 2 (2893) від 7.01.16).

Незважаючи на позаурочний час, отець Віктор і матінка Любомира гостинно відчинили двері церкви для журналіста. Ми розмовляли в затишному притворі. Як справжній батюшка, мій співрозмовник почав з невеликої проповіді.

– Люди повинні сьогодні визначитися, чи вони з Богом, чи вони проти нього, стати на якусь сторону. Це дуже важливо в теперішньому світі. Господь появився на річці Йордан, щоб взяти наші гріхи на себе. Він дав нам можливість піднятися від землі до неба, гріхи змити тут на землі в таїнстві покаяння і таїнстві хрещення. Це дуже важлива річ – катарсис очищення. Без цього ми ніякої держави не отримаємо – ні хорошої, ні поганої. Зараз йде очищення через терпіння, через війну, через голод, страждання і так дальше. Сьогодні багато тих, хто називає себе християнами, але серце їх далеко від Бога. Я би їх назвав православні атеїсти.

Заговоривши про мирське, одразу ж торкнулися політики. З приводу позиції Української церкви Московського патріархату Віктор Бурка сказав, зокрема, наступне:

– Російська церква хоче, щоб її вважали істинно українською православною церквою. Цього не може бути. Їхня історія починається з дуже давніх часів, але ми їх породили. Вони від нас отримали благословення, а не ми від них. Нашій церкві 1000 років, а їхній – 560, оце різниця. А ще –  їхня церква не хоче добра нашому українському народу.

Для Южноукраїнської парафії УПЦ Київського патріархату 2015 рік став знаменним. Адже сам патріарх Філарет приїжджав у місто, щоб освятити побудований храм Св.Петра і Павла. Того ж року при храмі відкрилась катехитична школа. Отець Віктор і його паства відправили вісім гуманітарних конвоїв воїнам АТО. Це продукти, дитячі листівки, різні подарунки. В церкві є скриньки, серед них – від «Миротворця» та «Мирного неба». Прихожани збирають пожертви. Жінки-волонтерки плетуть маскувальні сітки для військової техніки, ріжуть та сушать овочі, щоб солдатам були борщі. З рук міського голови у минулому році батюшка отримав грамоту за волонтерство.

– Хочу подякувати нашому волонтерському руху. Якби не він, може і держави вже не було б. Це є прості люди, які дали можливість відродити армію та зберегти життя мільйонам українців. Вони спасли ситуацію, коли було все дуже погано. Волонтерський рух є в різних країнах: і в Америці, і в Польщі, але такого суцільного, щоб народ весь встав, як один, це тільки у нас.

Отець Віктор підрахував, що в ці січневі святкові дні виповнюється 15 років, як він разом з церковним хором та іншими активістами колядує в нашому місті. Колядники ходять по квартирах та підприємствах, співають і прославляють народження месії, спасителя світу. Ця добра традиція почалась, ще коли на місці храму був пустир, та буде продовжуватись і надалі.

Гордістю храму Віктор Бурка вважає іконостас з натуральної деревини. На ньому зайняли гідне місце не образи, як це заведено в багатьох сучасних церквах, а справжні ікони, розписані у старовинній техніці, відомої з шостого століття: на основі курячих яєць і натуральних різнокольорових фарб. Суміш готується руками з молитвою і наноситься  дванадцятьма шарами. Майстрові по імені Олександр для цього знадобилося п’ять років, та робота ще триває.

Ще однією реліквією цієї культової споруди можуть стати унікальні авторські вітражі на фасаді. Митець зі Львова два роки робив зображення Христа, Богородиці, святих просвітителів княгині Ольги та князя Володимира, Георгія Побідоносця. Ближче до весни, каже отець Віктор, буде змонтовано підсвічування зсередини. Тоді зображення на вітражах засяють яскравими фарбами і виднітимуться  здалеку, як вдень, так і вночі.

Нещодавно батюшка звернувся до місцевої влади з проханням, щоб «мудрі депутати визначились» і надали в пільгову оренду приміщення, в якому він планує відкрити центр дозвілля для виховання духовної молоді. В гуртках за інтересами діти мають вчитися іконопису, рукоділлю, вишиванню рушників, писанкарству, освоювати страви релігійної кухні.

– У  лютому мають бути засідання депутатської комісії та сесії. Я хотів би, щоб вони вирішили це позитивно. Це виховання: думаємо про дітей – думаємо про майбутнє.

                                                                                   Лариса МІНІНА