Управління Пенсійного фонду України в м.Южноукраїнськ відзначає 25-річчя з моменту створення.

ЦЕ ВЖЕ ІСТОРІЯ

Значення цієї структури сумніву не підлягає, бо рано чи пізно кожен з нас постукає в її двері, щоб оформити пенсію. Як усе починалось, згадує незмінний керівник Галина Вербицька. Це було в січні 1991 року, ще при Радянському Союзі.

– Працювала тоді у фінансовому відділі заступником по державних доходах. Мене запросив до себе голова міськвиконкому М.І.Тульский і говорить, що так і так, знаю Ваші професійні якості і пропоную Вам очолити цю службу. Ніхто тоді не знав, що це і як це, але треба. Я трошечки подумала. Якщо щось нове, значить, це цікаво, і погодилась.

На узгодженні в обласному центрі Г.М.Вербицька познайомилась із начальником Миколаївського регіонального відділення ПФ. Це був В.Д.Чайка (вже покійний колишній мер Миколаєва). Багато її нових колег в районах перейшли в нову державну структуру із Народного контролю, який тоді розпався. Першим робочим днем на новому поприщі для Галини Миколаївни стало 1 лютого 1991 р. Ця дата вважається днем народження Пенсійного фонду в нашому місті.

Основним завданням був збір внесків з юридичних осіб, тобто будівельних і монтажних організацій, атомної станції. Вже утворилося й декілька кооперативів. Штат установи спочатку  складався з однієї одиниці, а наприкінці місяця додали  ще одну. На роботу прийшла Л.Г.Громенко. Вона називалася уповноваженим, а Г.М.Вербицька – старшим уповноваженим. У шостому гуртожитку цим енергійним жінкам виділили кімнату 3 на 3 метри, видали стіл, два стільці та поламаний телефонний апарат, бо іншого не було. І почалися зібрання, консультації, зустрічі з керівниками, бухгалтерами (велика підтримка була від діючих галузевих профспілок). Реєстрацію платників зробили швидко (згодився попередній досвід роботи), і вже в тому ж лютому 1991 р. держава отримала перші пенсійні платежі від Южнокраїнська.

З роками функції розширялися. В 1994 – це вже була інспекція з власним бухгалтером, касиром, спеціалістом з перевірок, а незабаром – і  спеціалістами по надходженню платежів.

– Тоді ще були квартальні звіти і дуже багато роботи, – згадує Галина Вербицька. – Я завела таку амбарну книгу і Любов Григорівна все туди записувала. Ніяких комп’ютерів, все в ручному варіанті. Зводили дані ми на величезній міліметрівці – на весь стіл. Канцелярська рахівниця, до речі, в мене до цих пір збереглася. На ній ми все і рахували. Цифри були величезні, бо тоді ж ходили мільйони в нас. Дуже важко було зводити. Єдине підприємство, яке на той час не сплачувало вчасно внески – трест-майданчик «Атомгідроенергобуд». Інші сплачували число в число, день у день, ніяких затримок не було.

Перші простенькі комп’ютери з’явилися десь наприкінці дев’яностих років, а з 2000 р. в країні почала створюватися персоніфікована система обліку, яка стала основою нинішньої електронної бази для нарахування пенсій. Згодом до Пенсійного фонду від соцзахисту передали функції призначення і виплати пенсій. Тому і в нашому місті з 1 лютого 2001 р. відділ пенсійного забезпечення у повному складі (вісім спеціалістів на чолі з керівником Л.М.Настенко) перейшов до управління ПФ Южноукраїнська. Галина Вербицька пам’ятає, як в один чудовий день начальник автопарку М.Д.Фарафонов виділив їм в перерві між рейсами автобус на дві години, і дружні жіночки завантажили 24 мішки документів, перевезли, вивантажили, підняли на 9-й поверх і розставили по полицях дві з половиною тисячі пенсійних справ. Це було в суботу, а з понеділка вже почався прийом пенсіонерів у новому приміщенні.

СКРУТНІ МОМЕНТИ

За 25 років труднощів виявилося багато, але колектив з ними справлявся гідно. Зараз ті проблеми згадуються з посмішкою, але колись було зовсім не весело. Один з таких періодів – фінансова криза кінця ХХ сторіччя.

– У  1998 році у всіх були практично суцільні неплатежі. Кульгання почалось ще з 1995-го. Натуральна оплата. Підприємства видавали працівникам заробітну плату цукром, ковбасою, іншими товарами. Працювали за вексельними розрахунками. Нам якось повезло більше, ніж іншим населеним пунктам – тому, що у нас хоч трошки гроші ходили, і нас не так заполонили ці вексельні розрахунки, а райони, чим тільки не займалися. Вони і зерно збирали. Пенсію виплачували чим завгодно: цукерками і маслом, сантехнікою і одягом. У нас такого не було. Южноукраїнськ був єдиним містом, де виплачували пенсію грошима. Для тих, хто не міг сплачувати, був заліковий облік. За електроенергію комусь хтось віддавав товарами. Ці товари віддавали пенсіонерам і таким чином зараховували платежі. Наші підприємства возили в Арбузинський, Вознесенський, Врадіївський, Доманівський райони – у  кого що було: предмети одягу, продукти. Це такий був період складний, але ми всі його пройшли.

Ще один майже дворічний проміжок, мабуть, добре запам’ятали не тільки співробітники ПФ, але і пенсіонери. Після розширення в 2001 році, приміщення для персоніфікації та відділу нарахування і виплати пенсій, за іронією долі, знайшлись тільки на дев’ятому поверсі 6-го гуртожитку, який тоді використовувався як адміністративна будівля. Ліфт працював не завжди, бо регулярно ламався. Старим людям було дуже важко підніматися під дах кожного разу, коли вони потребували консультації.

У червні 2001 р. міський голова (тоді ним був В.К.Пароконний) допоміг знайти для южноукраїнського ПФ більш зручні приміщення. Почалися ремонтні роботи: крило колишнього дитячого садочка №5 потрібно було перебудувати під кабінети. На нове місце переїхали тільки у листопаді 2002 р. Зараз всі вже давно звикли, що управління ПФ Южноукраїнська знаходиться там, де знаходиться: в центрі міста, у пішій доступності з будь-якого мікрорайону.

Пенсійна реформа, яка почалась з 2004 р., також змусила понервувати як пенсіонерів, так і працівників ПФ. Хоча для перерахунку був передбачений певний період, до управління кинулися всі і відразу. Утворилися величезні черги. Люди похилого віку штовхалися, лаялися, душили один одного, відривали ґудзики і рукава, втрачали свідомість. Не раз доводилося викликати швидку допомогу. Вмовляння про те, що всі встигнуть, не діяли. Тоді Галина Вербицька взяла відповідальність на себе і ввела талонну систему на прийом, як в поліклініці, після чого черга стала не більш 5-6 осіб.

– Ми тоді начали брати 5 років заробітної плати, які до того моменту не бралися. Потім вишукували більш вигідний варіант,  – люди це зрозуміли і пішли. Обмін довідками тоді був по всій країні. По всьому колишньому Радянському Союзу писали запити. Якщо взяти карту і поставити прапорці  в тих місцях, де ми брали запити, то вона вся була б червона. Це Узбекистан, Таджикистан, Казахстан, Кавказ, Прибалтика, Молдова, вся Північ, Далекій Схід, республіка Саха, Магадан. Красноярськ, Томськ, Челябінськ. Навіть в Іран запити робили.

Цікаво, що зараз цієї довідки вже не потрібно. З 1 січня 2016 р. до розрахунку пенсій береться тільки база персоніфікованого обліку, яка створена за останні 15 років. А заробіток, взятий за 60 місяців підряд до періоду 1 липня 2000 р., використовується тільки в тих випадках, коли недостатньо загального стажу.

СЬОГОДЕННЯ І МАЙБУТТЯ

Після прийняття в 2011 р. закону про єдиний соціальний внесок, функції нарахування страхових внесків перейшли до фіскальних органів, а в ПФ тепер все направлено виключно на роботу з пенсіонерами.

З вересня минулого року запрацювала система єдиного вікна. У зв’язку з цим у новому приміщенні на першому поверсі другого крила створена група обслуговування громадян. Це так званий фронт-офіс. Пенсійний відділ тепер розділився на два. «Фронтовики» приймають документи і працюють з людьми, надають консультації. У «бек-офісі» спеціалісти відпрацьовують ці документи. Перші працюють на прийом, другі – на   призначення та виплату пенсій.

Ще одне нововведення чекає управління Пенсійного фонду  Южноукраїнська в недалекому майбутньому. Після постанови Кабміну від 16.12.2015 р. про оптимізацію, до нашого управління скоро приєднається Арбузинське. Але це жодним чином не вплине на обслуговування пенсіонерів. Оптимізація торкнеться тільки бухгалтерії та внутрішніх відділів. Керівництво об’єднаним управлінням перейде до Южноукраїнська, а в Арбузинці залишиться відділення, яке буде приймати місцевих пенсіонерів, як і раніше.

У перспективі державою заплановано введення таких пілотних проектів, як скайп- консультування та створення віддалених робочих місць від ПФ в банках, магазинах, на пошті тощо. В ідеалі людина зможе незалежно від того, де вона зареєстрована, звернутися до спеціаліста, подати заяву (можливо і в електронному варіанті), а їй призначать пенсію. Так вже робиться в Європі.

Лариса МІНІНА