Гендерна рівність: що це і як цього досягти?

Реєстраційна служба 15.05.2024 Версія для друку

Всі говорять про те, що для України важливо досягти гендерної рівності. Що це таке?

Гендерна рівність, або статева рівність — це підхід, у основі якого рівні права для представників різних статей, тобто, для чоловіків та жінок. Про які саме права йдеться? Йдеться про різні сфери життя: сімейні, трудові, правові відносини, міжособистісні стосунки між людьми. А що заважає жінкам і чоловікам у рівнозначній реалізації цих прав? Часто на заваді цьому стають так звані соціальні бар’єри: усталені уявлення про соціальні ролі чоловіка та жінки у суспільстві, страх осуду, гендерні стереотипи тощо. І в чому проявляється гендерна нерівність? Нерівний підхід до чоловіків та жінок, які відпочатку знаходяться у однакових умовах, називають гендерною дискримінацією. Так, наприклад, одна з найбільш розповсюджених проблем у робочій сфері — нерівна оплата праці. Часто чоловікам платять більше, ніж жінкам на аналогічних посадах із аналогічним досвідом на навичками. На керівні посади також нерідко обирають саме чоловіків. Фактично, жінку обмежують у можливостях кар’єрного розвитку тільки тому, що вона — жінка, не зважаючи на її професійні досягнення, уміння та здобутки. Для такого явища навіть існує спеціальний термін — скляна стеля. У сфері сімейних стосунків гендерна нерівність зазвичай проявляється у нерівному розподілі обов’язків між чоловіком та дружиною. Йдеться про популярний стереотип, нібито вся хатня робота — прибирання, готування їжі, прання — це виключно жіноча робота. Чоловік, у свою чергу, за цією концепцією, має забезпечувати родину фінансово та бути “головним у сім’ї”. Що вже зробили для того, аби змінити ситуацію? У 2017 році Кабмін скасував так званий перелік “не жіночих” професій. Це близько 450 посад у різних галузях — будівництві, металургії, транспортній, авіаційній, гірничій сферах тощо, на які раніше жінок не брали. Крім того, у 2019 році Верховна Рада затвердила гендерне квотування. Відповідно до цієї поправки, у кожній п’ятірці партійного виборчого списку обов’язково мають бути жінки — не менше, ніж двоє. Норма набула чинності з 2023 року. Також з 2013 в Україні року діє добровільна гендерна квота у 30%. Згідно з законом про політичні партії, у разі дотримання цієї квоти за результатами виборів партії отримують додатково 10% щорічного обсягу державного фінансування. До цього, у попередніх скликаннях, в українському парламенті жінки були у суттєвій меншості. У січні 2019 року також набув чинності Закон Про протидію домашньому насильству. Це важливий аспект у боротьбі з гендерною нерівністю, адже, за даними ООН, 90% постраждалих від домашнього насильства — це жінки. Саме тому для позначення цієї проблеми також використовують термін гендерно зумовлене насильство. Варто розуміти, що насильство — це не лише побиття або згвалтування. Це також фінансовий контроль, тобто, контроль витрат та прибутків, також — психологічний тиск, словесні приниження. Що ще треба зробити, аби подолати гендерну нерівність в Україні? Один із популярних стереотипів — нібито у декретну відпустку по догляду за дитиною обов’язково має іти жінка, адже, якщо керуватися суспільними стереотипами, виховання дітей — теж справа суто жіноча. Чоловіки часто гребують такими обов’язками — через суспільні упередження. Ще один важливий крок — це ратифікація Стамбульської конвенції, що, зокрема, розширяє можливості протидії гендерно зумовленому насильству.

Читайте також