Попередження насильства в сім’ї над дітьми

ССД 12.09.2017 Версія для друку

Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради попереджає батьків, сімей усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів щодо недопущення насильства над дітьми.

За визначенням Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", який Верховна Рада України ухвалила 2001 року, насильство в сім'ї - це "будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю".

Закон розрізняє чотири види домашнього насильства: фізичне, психологічне, економічне, сексуальне.

Фізичне насильство в сім'ї - це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров'я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.

Сексуальне насильство в сім'ї - це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім'ї.

Психологічне насильство в сім'ї - це насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров'ю.

Економічне насильство в сім'ї - це навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров'ю або навіть призвести до смерті постраждалого.

Ніхто, ніколи і ні за яких обставин не має стати жертвою домашнього насильства, бо насильство - це злочин.

Найбільш гостро проблема насильства в сім’ї постає серед неповнолітніх громадян. Це пов’язано здебільшого з вразливістю та необізнаністю дітей. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем по відношенню до дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, опікуни, вихователі, вчителі.

Ознаками насильства над дітьми можуть слугувати: замкнутість, демонстрація повної відсутності страху, неврівноважена поведінка, агресивність, схильність до нищення й насильства, уповільнене мовлення, нездатність вчитися, надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку, уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми, занизька самооцінка, тривожність, намагання справити враження людини, що живе в злиднях, демонстрація страху перед появою батьків, страх фізичного контакту, острах іти додому, депресія, спроби самогубства, уживання алкоголю або наркотиків, психосоматичні хвороби.

Крім того, до різновидів психологічного насильства над дітьми, зокрема, належать:

1) використання "привілеїв" дорослих: поводження з дітьми як із рабами чи слугами, покарання, поводження як із підлеглими, поводження як із своєю власністю, відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;

2) залякування: використовування своїх переваг - росту, розмірів та сили, навіювання страху за допомогою розповідей, дій, жестів, поглядів, крики, жорстокість щодо інших істот, погрози покинути дитину, самогубства, заподіяння фізичної шкоди, шкоди іншим людям, тваринам, рослинам тощо, погрози розлюбити дитину, загроза суворого покарання - Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею, приниження, використання скарг для тиску на дитину, використання дітей у якості довірених осіб, крики, непослідовність, присоромлення дитини, використання дітей у конфліктах між батьками, "торговельна" поведінка одного з батьків щодо любові до дитини.

Люди часто не усвідомлюють, що насильство - це не тільки побиття, а й постійне приниження, образи, лайки. Нерідко скривджені вважають, що така їхня доля - зазнавати насильства, і вони мусять це терпіти. Таку позицію займати не варто, бо зазвичай кривдники не відразу вдаються до фізичних засобів впливу на жертву, однак, не зітнувшись із опором, натомість відчувши вседозволеність, переходять від словесної критики до фізичного насильства.

Поради для батьків, як уникнути проявів насильства:
• батькам варто навчитись визнавати право дитини на особисте життя;
• довіряти дітям;
• говорити та діяти так, щоб діти відчували себе у безпеці та комфорті;
• дати можливість дітям розповідати про свої почуття;
• забезпечити фізичну безпеку;
• не залишати дитину без нагляду в громадських місцях;
• підтримувати сімейний розклад;
• навчати дитину правил особистої гігієни та правильного харчування;
• слідкувати за дисципліною;
• бути послідовними в виховному процесі;
• створювати правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини;
• усно визначати свої очікування та межі дозволенного;
• приділяти дитині свій час та увагу;
• брати участь у житті дитини: різних заходах, іграх, спілкуватися з її друзями;
• розповідати дитині про власне ставлення до життєвих цінностей.
• заохочувати дітей займатися тим, що їм цікаво, проявляти та виражати любов до дитини.

Читайте також