Пам’ятаємо!
Пам'ятаємо 20.11.2024
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Сьогодні минають роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, навідника десант...
Страшна трагедія, що сталася 3 вересня у Полтаві, коли росіяни здійснили ракетний обстріл вищого навчального закладу та лікарні, забрала життя й южноукраїнця. Загинув солдат, лінійний наглядач взводу зв’язку роти зв’язку Олександр Іванович Романченко.
Олександр народився та виріс в Южноукраїнську, закінчивши четверту школу. У Київському політехнічному інституті здобув спеціальність метролога. Він був творчою та талановитою людиною, полюбляв танцювати, малювати. Тож і обрав роботу, пов’язану з творчістю – працював дизайнером у київській приватній фірмі.
24 лютого 2022 року добровільно пішов до Оболонського ТЦК, виявивши бажання захищати Батьківщину. Перед тим, як нарешті одягнути військову форму, Олександр вів активну волонтерську діяльність, за що отримав безліч подяк та грамот від військових.
Третього вересня нинішнього року під час проходження перепідготовки у Полтавському військовому інституті зв’язку Олександр Романченко загинув внаслідок ракетного обстрілу противником… Він був єдиним сином у своєї матері.
Щирі слова співчуття рідним та близьким Героя висловили заступник міського голови Марія Дроздова, головний сержант роти охорони першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування і соціальної підтримки Андрій Медведєв. Також до присутніх звернулася волонтер громадської організації «Зв’язок для фронту» Ольга Кучерява:
«Сашко був добрим, щирим, завжди намагався допомогти, захистити, вберегти. Він надихав багатьох на волонтерську діяльність. Завдяки йому врятоване не одне життя. Він був надзвичайною людиною і я пишаюся тим, що він був моїм другом. Знаючи Сашка, він би не хотів, щоб ми дуже сумували за ним. Тому давайте будемо такими, яким був він: добрими, щирими, відкритими, допомагати одне одному, щоб цей світ став ще кращим завдяки тому, що він у ньому був. Герої не вмирають і ти, Сашко, завжди житимеш в наших серцях!»
У глибокій скорботі присутні схилили голови, вшановуючи пам'ять Олександра Романченка хвилиною мовчання. Зі сльозами на очах мати солдата отримала національний прапор України від військового. І також зі сльозами южноукраїнці несли квіти до труни героя та схиляли перед ним голови...
Олександр Романченко після відспівування у Храмі Христа Спасителя був похований на Алеї слави Южноукраїнського кладовища. Пам'ять про нього назавжди залишиться в наших серцях.
