Як обрати «легальне» новорічне дерево?
Земля та екологія 05.12.2024
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
З початком грудня державні лісові господарства вже почали продавати новорічні ялинки. З...
Державний акт на землю – документ, виданий від імені держави, що посвідчує право власності чи право користування землею. Відповідно до форм власності на землю, передбачених Земельним кодексом України (державної, колективної і приватної), Верховна рада України затвердила форми державних актів: на право постійного користування землею, на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю.
На сьогоднішній день, законодавство не передбачає обов’язковості для громадян заміни державного акта на право власності на земельну ділянку старого зразка на (документ) нового зразка.
Державні акти на землю старого зразка також посвідчують право власності на землю. Ніхто не може бути позбавлений права власності на земелю на цій підставі.
Єдине обмеження для власників державного акта старого зразка – це неможливість надати земельну ділянку в оренду іншій особі, оформити право спадщини на земельну ділянку, на яку видано такий державний акт, також здійснювати інші цивільно – правові дії, а саме: укладати договори дарування, купівлі – продажу, ренти, міни та довічного утримання.
Окрім того, пунктом 2 Постанови Кабінету Мівністрів України від 02 квітня 2002 року №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні виключно у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. В разі, якщо власник земельної ділянки добровільно вирішить присвоїти земельній ділянці кадастровий номер, шляхом звернення до відділу Держгеокадастру з відповідною заявою, необхідно в подальшому замовити технічну документацію щодо відновлення меж земельної ділянки у землевпорядних організаціях, які мають ліцензії на проведення землевпорядних робіт.
З огляду на зазначене, надаємо детальну інформацію щодо дій власників земельних ділянок відповідно до кожного з видів документів, що посвідчуть право власності на земельну ділянку:
1. Державний акт в період 1992- 2001 років (РОЖЕВИЙ)
З 1992-2001 рр. в Україні діяв державний акт на земельну ділянку рожевого (червоного) кольору, який не містив кадастрового номеру земельної ділянки.
Крім відсутності інформації щодо кадастрового номеру, рожеві акти могли містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями. Наприклад, для ведення особистого селянського господарства, а також для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Це спричиняло певні незручності у випадку, коли власник мав намір передати (продати, подарувати) одну з ділянок іншій особі.
Для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав (з метою отримання витягу про реєстрацію права власності на земельну ділянку) необхідно звернутися до відповідної землевпорядної організації або сертифікованого землевпорядника для розробки технічної документації щодо встановлення (відновлення меж) земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення відомостей до Державного земельного кадастру з подальшим затвердженням технічної документації органом місцевого самоврядування.
2. Державний акт в період 2002 – 2008 років (ЗЕЛЕНИЙ)
Прийняття нового Земельного кодексу України в 2001 році зумовило необхідність прийняття нових законів, що були логічним продовженням положень Земельного кодексу, а також приведення підзаконних актів у відповідність до положень останнього. У зв’язку з цим в 2002 році було затверджено нову форму державного акту зеленого кольору.
В новому держакті вже не можна було зазначати більше однієї земельної ділянки. Введення в дію бази державного земельного кадастру дозволило присвоїти кожній, внесеній до кадастру, земельній ділянці окремий унікальний кадастровий номер. Кожний кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапками та містить інформацію про код регіону, кадастрової зони, кварталу та номер конкретної земельної ділянки.
Особливістю було те, що зелений державний акт дозволяв визначення часток співвласників земельної ділянки безпосередньо у формі самого держакту.
Для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав (з метою отримання витягу про реєстрацію права власності на земельну ділянку) та в подальшому вчинення цивільно – правових дій щодо земельної ділянки необхідно отримати витяг з державного земельного кадастру, звернувшись до відділу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки.
3. Державний акт в період 2009 – 2012 років (СИНІЙ)
Необхідність удосконалення форми держакту, затвердженої в 2002 році, наприкінці 2008 року зумовила внесення змін до Постанови КМУ № 449 від 02.04.2002. Оновлена форма держакту друкувалась на бланках синього кольору. Основні зміни до форми полягали в доповненні держакту окремим полем для зазначення ідентифікаційного номеру (коду) власника земельної ділянки.
Справа в тому, що до цього часу власник земельної ділянки ідентифікувався за прізвищем, ім’ям, по-батькові (якщо юридична особа, то за найменуванням). Коли ім’я чи найменування зазначалось з помилками, то виникали проблеми, пов’язані з розпорядженням правами щодо такої земельної ділянки. Держакт з помилками не давав можливості укласти будь-які договори, а вирішувалась така проблема, зокрема шляхом видачі дублікату держакту через втрату держакту з помилкою. Оновлена форма держакту зразка 2008 року вирішила такі проблеми.
В якості підтвердження внесення даних про земельну ділянку до Державного земельного кадастру видається витяг з кадастру. На підтвердження реєстрації права щодо земельної ділянки – витяг (свідоцтво) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав (з метою отримання витягу про реєстрацію права власності на земельну ділянку) та в подальшому вчинення цивільно – правових дій щодо земельної ділянки необхідно отримати витяг з державного земельного кадастру, звернувшись до відділу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки.
Витяг та Свідоцтво з 2013 по 2015 року
З 2013 року набрали чинності низка законів, відповідно до яких було розділено поняття реєстрації даних щодо земельної ділянки в кадастрі та поняття реєстрації прав (власності, користування, сервітуту і т.і.) щодо земельної ділянки.
З 2013 р. внесенням даних щодо земельної ділянки в державний земельний кадастр, в т.ч. присвоєнням кадастрового номеру, займаються органи Держгеокадастру (Держземагентства). Реєстрацію прав же здійснюють органи місцевого самоврядування, які підконтрольні Міністерству юстиції.
Отже, в якості підтвердження внесення даних про земельну ділянку до Державного земельного кадастру видається витяг з кадастру. На підтвердження реєстрації права щодо земельної ділянки – витяг (свідоцтво) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Витяг з 2016 року
З 2016 року і по теперішній час за результатами реєстрації права на земельну ділянку видається тільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Свідоцтво про реєстрацію права власності на земельну ділянку більше не видається.
Окрім того, звертаємо увагу власників земельних часток (паїв) на ту обставину, що у відповідності до вимог статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
