Пам’ятаємо!
Пам'ятаємо 20.11.2024
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Сьогодні минають роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, навідника десант...
Траур знов охопив Южноукраїнську громаду, яка попрощалася з молодим мужнім воїном – Денисом Сергійовичем Садчуком, навідником 1-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону. 10 травня у колі побратимів прямо на танку він відзначив 30-річний ювілей, та вже 21 травня Дениса не стало.
Народився Герой у Доманівському районі, його дитинство пройшло в місті Біляївка Одеської області. Ще змалку хлопець захоплювався автомобілями, опанував керування ними, розбирав до гвинтика. Добре навчався в школі, тож самостійно зміг вступили до Одеської Національної Академії харчових технологій. Але пізніше зрозумів, що до цієї професії не лежить душа. Випробував себе у різних сферах, поки не повернувся до праці із технікою. Жив у Миколаєві, де познайомився із своєю дружиною, южноукраїнкою Катериною. Денис декілька років працював адміністратором автомийки, виховував разом із коханою жінкою донечку Марійку. Коли почалася війна, відвіз сім’ю в Южноукраїнськ, а сам повернувся в обласний центр, вступив до лав самооборони міста, яка допомагала тероборонівцям. 17 травня 2022 року отримав повістку. Згодою відповів на пропозицію стати військовим, пройшов навчання й опинився у Харківській області у складі танкового взводу. Він швидко завоював авторитет серед товаришів, був врівноваженим, надійним. На його рахунку багато успішних бойових операцій. 10 березня 2023 року отримав почесний нагрудний знак «Золотий Хрест» від головнокомандувача Збройних Сил України Генерала Валерія Залужного.
Брат Дениса, Володимир, один з кіборгів Донецького аеропорту, розповів, що Денис за рік війни дуже змінився. Почав по-іншому дивитися на світ, став більше цінувати життя, сім’ю, якій приділяв максимум уваги, особливо маленькій донечці, якій вже виповнилося чотири роки. Проте його зацікавила кар’єра військового, думав навіть підписати контракт. Та ворожий снаряд, що під час бойових дій влучив в танк Дениса, перекреслив плани. Двоє в екіпажі загинули, третій - «трьохсотий»… Це сталося в районі населеного пункту Масютівка Харківської області.
Побратим Дениса, Роман з позивним «Татарин», розповів, що майже рік вони служили разом, здружилися сім’ями. «Він був доброю людиною, надійним, вірним товаришем, який ніколи не підводив. Ми завжди були в одному екіпажі, але так вийшло, що в тому, останньому для Дениса бою, мене не було поруч. Це тяжка втрата для нас, побратимів. Для мене було честю із ним воювати».
Велика сім’я Героя та його друзі, родичі з Доманівського району та міста Біляївка приїхали на поховання. Серед них два молодших брати Володимир і Олексій та батько Сергій, всі троє десантники, що також захищають нашу Батьківщину від ворога. «Коли ми ховаємо когось з нашої сім’ї, завжди іде дощ», - розповів Володимир Садчук. І дійсно, небо вибухнуло зливою, коли труну з тілом Дениса урочисто заносили в Палац культури для церемонії прощання.
Зі словами співчуття до рідних та близьких загиблого звернулися заступник міського голови Сергій Горностай, начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Євген Левченко та побратим Дениса на позивний «Татарин».
Дружина Дениса отримала від Євгена Левченка прапор України, яким була обгорнута труна воїна. Присутні схилили голови у скорботі під час хвилини мовчання. Вони несли квіти та на колінах дякували Герою за подвиги, за майбутню перемогу. Важко було дивитися на спустошену горем сім’ю: вони не стримували емоцій та проклинали ворога, що відібрав в них рідну людину…
За проханням Катерини, дружини воїна, Денис Сергійович Садчук похований саме в Южноукраїнську, на Алеї Слави міського кладовища.
За словами Володимира Садчука, які він написав у соцмережах, його брат - «справжній ГЕРОЙ, а як відомо, герої не вмирають - їх переводять в інший підрозділ, небесний, де вони і надалі продовжують оберігати і захищати своїх близьких. Так і ти, братику, відтепер будеш захищати свою донечку, дружину і всіх нас. Спочивай з миром, і нехай того, хто випустив той ворожий снаряд, покарає доля».
Денис Садчук назавжди в пам’яті Южноукраїнської громади! Вічна слава Герою!
