Пам’ятаємо!
Пам'ятаємо 20.11.2024
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Сьогодні минають роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, навідника десант...
І знову чорний день - жителі Южноукраїнської громади провели в останню путь світлу та добру людину, старшого сержанта, командира взводу зв’язку Олексія Костянтиновича Поліщука, який віддав своє серце служінню Україні.
Олексій народився у 1978 році у смт. Ольшанське Миколаївської області. Коли йому виповнилося сім років, його сім’я – батьки та молодша сестра – переїхали до Южноукраїнську. Тут він навчався у третій, четвертій школах, закінчив 10-й та 11-й класі – у загальноосвітній школі № 1. Завжди мав багато друзів, але у дитинстві перш за все допомагав бабусі займатися сільським господарством та дуже любив книжки – детективи, фантастику, історичну літературу. А ще залюбки рибалив разом із батьком, і це захоплення зберіг й у дорослому житті.
Після школи вступив до Донецького національного університету імені Василя Стуса, де здобув економічну освіту, далі закінчив Кіровоградський національний технічний університет за спеціальністю маркетинг. Сім років працював на ВП ПАЕС, а з 2008 року йому запропонували посаду в НАЕК «Енергоатом». Олексій створив сім’ю, в якій виховував доньку Дар’ю та сина Костянтина. За словами матері Героя, її син обожнював власних дітей та міг легко знайти спільну мову з будь-якими дітьми, навіть дуже сором’язливими та замкнутими.
У 2014 році Олексій був мобілізований на військову службу, потрапив в АТО. Віддано і сумлінно прослужив два роки. Після демобілізації вирішив підписати контракт, щоб повернутися до бойових товаришів. Та під час проходження медкомісії лікарі виявили проблеми із серцем, заборонили повернення до військової частини та порадили берегти себе. Але ж Олексій Поліщук завжди думав перш за все про інших – про сім’ю, про друзів, про колег, про товаришів, що залишилися на фронті, тож до порад лікарів не дослухався.
На початку повномасштабного вторгнення Олексій одразу пішов у військкомат, щоб добровільно вступити до лав ЗСУ. Серце його боліло за родину, за батьків, за товаришів. Чим міг допомагав бойовим побратимам – навчав тому, що сам знав, підтримував. Восени 2023 року воїн втратив батька, який помер через хворобу…
Під час чергових бойових дій серце Олексія Поліщука не витримало. З інфарктом його госпіталізували у Дніпропетровський обласний клінічний центр, але врятувати Героя не вдалося – він помер 1 березня 2024 року. Без чудового батька залишилися діти, без сина – матір, без прекрасного брата – сестра, та без чуйного надійного товариша – його друзі та побратими.
Слова співчуття рідним та близьким Героя висловили перший заступник міського голови Микола Покрова та головний сержант роти охорони першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Андрій Медведєв. Хвилиною мовчання присутні на міському кладовищі вшанували пам’ять Олексія Поліщука та провели труну з тілом Героя до місця поховання на Алеї Слави.
Вічна пам’ять та слава мужньому воїну, що віддав своє життя заради Незалежності та Свободи Українського народу!
