Пам’ятаємо!
Пам'ятаємо 20.11.2024
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Сьогодні минають роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, навідника десант...
Біль втрати вкотре опекла Южноукраїнську громаду: у список героїв, загиблих під час війни з загарбником, вписано ще одне ім’я…
Олександр Колесник народився і виріс у Южноукраїнську. Навчався у другій школі, займався важкою атлетикою у спорткомплексі «Олімп». Вчився добре і ще зі шкільної лави мріяв вступили до Київського політеху, стати інженером. Мрія здійснилася, і Олександр залишився у столиці, де успішно працював у сфері IT-технологій. З часом створив сім’ю, у якій народилася донечка. В мирне щасливе життя 24 лютого минулого року увірвалася війна. З першого дня Олександр став волонтером, а коли в Києві стало небезпечно, перевіз дружину з шестирічною донечкою до батьків, в Южноукраїнськ, а сам добровільно пішов у військкомат. Був направлений на навчання, закінчив школу снайперів, але оскільки Олександр був сильною людиною через заняття спортом і з дитинства мав навички поводження з бойовою зброєю, отримані у військово-патріотичному таборі, він став кулеметником у десантно-штурмовій бригаді. Надійний, міцний, справедливий, сильний – він вважав себе разом із кулеметом вогненною міццю і розумів, що він потрібний країні, збройним силам, рвався на передову лінію фронту. За прикладом Олександра добровільно пішов на війну і його старший брат, Денис, працівник ВП ПАЕС, якого через бронь не мали забирати на службу в армію. Їхній батько, Віктор Олександрович, з першого дня війни вступив до лав територіальної оборони.
З сім’єю Олександр спілкувався не часто. Батьки та дружина з донькою змогли побачити його лише один раз - у червні, коли солдат отримав поранення й потребував лікування у Києві. Наприкінці лютого він мав піти у відпустку, та 10 лютого кулеметник героїчно загинув у Луганській області. 13 лютого сумну звістку повідомили сім’ї…
Старший брат героя, Денис, приїхав попрощатися з братом та підтримати родину. Батько героя, Віктор Олександрович, сподівався поспілкуватися з побратимами сина, та через зміну дислокації військові, на жаль, не змогли приїхати на поховання.
Багато людей з тих, що зібралися сьогодні на площі Палацу культури «Енергетик», знають дружню та інтелігентну родину Колесників. Теплими обіймами та співчуттям южноукраїнці підтримували батьків, брата, дружину; намагалися стримувати сльози, та все одне поливали ними площу…
Зі словами співчуття до рідних та близьких Олександра звернулись заступник міського голови Марія Дроздова та начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Микола Живогляд. Військовий комісар урочисто передав прапор, яким було вкрито труну, матері героя. Хвилиною мовчання громада вшанувала пам'ять всіх загиблих воїнів у страшній війні. Олександра Колесника в останню путь на Алею Слави провели на колінах.
Вічна тобі пам'ять, воїне!..
