ПАМ’ЯТАЄМО!
Пам'ятаємо 21.12.2024
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Сьогодні минають роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, розвідника-саніт...
Знову біль та сум охопили громаду – на площі Палацу культури «Енергетик» южноукраїнці провели в останню путь солдата Сергія Анатолійовича Силіщенка.
Сергій народився у сусідньому селищі Олександрівка у 1976 році. На початку 80-х років його сім’я переїхала до Южноукраїнська, отримавши тут квартиру. Після дев’яти класів загальноосвітньої школи № 4 Сергій опановував професію кухара у місцевому професійному машинобудівному ліцеї, який він закінчив з червоним дипломом. Проте за фахом ніколи не працював, а віддав перевагу будівельним роботам у КМУ ТЕМі, ПрАТ «Юженергобуд», за кордоном.
Сергій завжди був підтримкою та опорою батькам, молодшій сестрі Ірині, сам був добрим батьком: виховував сина Євгена, двох доньок – Вероніку та Мілену. Мріяв про власний будинок у Олександрівці, і вже почав його будувати, але в країну прийшла війна. Сергій намагався піти на фронт, та його визнали непридатним до служби. Цей порив душі вплинув на старшу його доньку, яка обрала військову професію та стала морським піхотинцем. Син Сергія, Євген, по досягненні 18 років у 2015 році вступив до лав ЗСУ за контрактом та до сьогоднішнього дня боронить незалежність України.
20 вересня 2023 року Сергій Силіщенко був призваний на військову службу за мобілізацією, де нарешті знадобилася його майстерність – він став кухаром їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини. Рідним не спадало на думку, що із Сергієм може щось трапитися: під час спілкування з ними він розповідав, які страви готував для бійців, як передавав їжу на нуль. Але ж 22 березня 2024 року він написав сестрі, що буде на нулі, а значить, без зв’язку. Після чотирьох днів тиші прийшла страшна звістка: 22 березня Сергій під час виконання бойового завдання загинув у Донецькій області…
Слова співчуття рідним та близьким Героя висловили заступник міського голови Марія Дроздова та начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Вадим Нечай. Матір загиблого отримала з рук військових полотнище Державного Прапору України, яким було обгорнуто труну. Пам’ять Сергія Силіщенка вшанували хвилиною мовчання. Жоден з присутніх на площі не міг стримати сліз, дивлячись на двох доньок воїна, що ридали, обіймаючи труну з тілом батька…
В останню путь Героя проводжали на колінах.
Сергій Анатолійович Силіщенко похований на Алеї Слави Южноукраїнського кладовища.
Вічна пам’ять та слава мужньому воїну!
