23 листопада - Ддень вшанування пам'яті жертв голодоморів
Пам'ятаємо 23.11.2024
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Голодомори стали національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу, про яку м...
На площі Палацу культури «Енергетик» южноукраїнці попрощалися із загиблим воїном, молодшим сержантом, заступником командира бойової машини, навідником-оператором 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону Миколою Михайловичем Кравченком.
Микола народився в Южноукраїнську, тут навчався до восьмого класу, а потім його сім’я переїхала на захід України. Після дев’ятого класу закінчив Квасилівський професійний ліцей Рівненської області, де здобув професію зварювальника. З часом разом із батьками повернувся до Южноукраїнська. Тут працював у будівельній сфері на місцевих підприємствах, зокрема у ПрАТ «Юженергобуд». Микола завжди мав багато друзів, був добрим сином батькам та братом трьом своїм сестрам та брату: роботящий, турботливий, він ніколи не відмовляв, коли друзі або члени сім’ї просили про допомогу. Дуже любив транспорт, тож і плекав мрію про велику машину та про подорожі Україною. У квітні 2023 року сам пішов до військкомату. Своє рішення пояснив коротко: треба йти.
Побратими розповіли про Миколу: «У нього був позивний Крава. Він завжди на відмінно виконував бойові завдання. Неодноразово опинявся у шпиталях через поранення, контузії, обмороження, а коли повертався, від нього ніхто ніколи не чув таких слів, як «я не можу», «я боюся». Маючи великий бойовий досвід, завжди допомагав адаптуватися новачкам. Сам він багато разів брав участь у штурмах, забирав з нулю під страшними обстрілами «трьохсотих», «двохсотих». На нього завжди можна було розраховувати, і ми знали, що він ніколи не підведе. Він був чесною, справедливою, хорошою людиною, душею нашого колективу та справжнім Героєм. Таких, як він, дуже мало, і ми пишаємося, що несли службу разом із ним».
Микола під час служби здійснив свою мрію – придбав джип. Готувався до здійснення ще однієї мрії – збирався освідчитися коханій дівчині Світлані. Йому залишалося чотири дні до відпустки, але ж він замінив собою хворого побратима та вийшов на нуль. На жаль, в останнє… Микола Кравченко героїчно загинув 26 березня 2024 року в бою за свободу й незалежність України в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.
Заступник міського голови Марія Дроздова та начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Вадим Нечай висловили слова співчуття рідним загиблого. Перед присутніми на площі також виступив побратим загиблого старший сержант Володимир Кухницький, який розповів про свого бойового товариша.
Вадим Нечай урочисто вручив матері Героя полотнище Державного прапору України, яким було обгорнуто труну. Хвилиною мовчання южноукраїнці вшанували пам’ять Миколи Кравченка. Побратими, що приїхали на поховання, та місцеві жителі на колінах провели воїна в останню путь на Алею Слави Южноукраїнського кладовища.
Світлий спомин про Героя Миколу Михайловича Кравченка назавжди залишиться в наших серцях.
