Василенко Євген Леонідович
28.06.1979 – 14.04.2022
Старший солдат, навідник 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.
Євген виріс у Южноукраїнську, тут закінчив професійний ліцей, працював у будівельно-монтажному управлінні ВП ПАЕС. Ще у 2014 році вступив до лав української армії за контрактом і роками боронив незалежність та територіальну цілісність країни на Донецькому напрямку. У 2020 році побував у Конго у якості миротворця. У лютому 2022-го для солдата майже нічого не змінилося – він продовжував служити. Але, за словами товаришів по службі, Євген відчував, що стало набагато страшніше, бо раніше у містах бойових дій супротивник ще дотримувався домовленостей, а з 24 лютого вже ні. Та де б не був воїн і що б не переживав, він завжди залишався доброю людиною, і саме доброті навчав оточуючих…
У квітні сім’я – батьки, сестра, 13-річний син – втратили зв'язок з Євгеном. Озброївшись надією, шукали його серед полонених чи поранених. Але два тижні тому цю надію вбила страшна звістка: знайдений, 14 квітня героїчно загинув у Харківській області під час виконання бойового завдання.
Похований на Алеї Слави Южноукраїнського кладовища.
