СИЛІЩЕНКО Сергій Анатолійович

13.06.1976 – 22.03.2024

Солдат, кухар їдальні взводу матеріального забезпечення в/ч А4991

Сергій народився у сусідньому селищі  Олександрівка у 1976 році. На початку 80-х років його сім’я переїхала до Южноукраїнська, отримавши тут квартиру. Після дев’яти класів загальноосвітньої школи № 4 Сергій опановував професію кухара у місцевому професійному машинобудівному ліцеї, який закінчив з червоним дипломом. Проте за фахом ніколи не працював, а віддав перевагу будівельним роботам у КМУ ТЕМі, ПрАТ «Юженергобуд», за кордоном.

Сергій завжди був підтримкою та опорою батькам, молодшій сестрі Ірині, був добрим батьком: виховував сина Євгена, двох доньок – Вероніку та Мілену. Мріяв про власний будинок у Олександрівці, і вже почав його будувати, але в країну прийшла війна. Сергій намагався піти на фронт, але його визнали непридатним до служби. Цей порив душі вплинув на старшу його доньку, яка обрала військову професію та стала морським піхотинцем. Син Сергія, Євген, по досягненні 18 років у 2015 році вступив до лав ЗСУ за контрактом, та до сьогоднішнього дня боронить незалежність України.

20 вересня 2023 року Сергій Силіщенко був призваний на військову службу за мобілізацією, де нарешті знадобилася його майстерність – він став кухаром їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини. Рідним не спадало на думку, що із Сергієм може щось трапитися: під час спілкування з ними він розповідав, які страви готував для бійців, як передавав їжу на нуль. Але ж 22 березня 2024 року він написав сестрі, що буде на нулі, а значить, без зв’язку. Після чотирьох днів тиші прийшла страшна звістка: 22 березня Сергій під час виконання бойового завдання загинув у Донецькій області…

Сергій Анатолійович Силіщенко похований на Алеї Слави Южноукраїнського кладовища.