Колесник Олександр Вікторович
09.09.1988 – 10.02.2023
Водій взводу зв’язку роти зв’язку батальйону управління військової частини, солдат.
Олександр Колесник народився і виріс у Южноукраїнську. Навчався у другій школі, займався важкою атлетикою у спорткомплексі «Олімп». Вчився добре і ще зі шкільної лави мріяв вступили до Київського політеху, стати інженером. Мрія здійснилася, і Олександр залишився у столиці, де успішно працював у сфері IT-технологій. З часом створив сім’ю, у якій народилася донечка. В мирне щасливе життя 24 лютого минулого року увірвалася війна. З першого дня Олександр став волонтером, а коли в Києві стало небезпечно, перевіз дружину з шестирічною донечкою до батьків, в Южноукраїнськ, а сам добровільно пішов у військкомат. Був направлений на навчання, закінчив школу снайперів, але оскільки Олександр був сильною людиною через заняття спортом і з дитинства мав навички поводження з бойовою зброєю, отримані у військово-патріотичному таборі, він став кулеметником у десантно-штурмовій бригаді. Надійний, міцний, справедливий, сильний – він вважав себе разом із кулеметом вогненною міццю і розумів, що він потрібний країні, збройним силам, рвався на передову лінію фронту. За прикладом Олександра добровільно пішов на війну і його старший брат, Денис, працівник ВП ПАЕС, якого через бронь не мали забирати на службу в армію. Їхній батько, Віктор Олександрович, з першого дня війни вступив до лав територіальної оборони.
З сім’єю Олександр спілкувався не часто. Батьки та дружина з донькою змогли побачити його лише один раз - у червні, коли солдат отримав поранення й потребував лікування у Києві. Наприкінці лютого він мав піти у відпустку, та 10 лютого кулеметник героїчно загинув у Луганській області. 13 лютого сумну звістку повідомили сім’ї…
Похований на Алеї Слави Южноукраїнського кладовища.
