Гузовський Олександр Валерійович
22.08.2000 - 06.06.2022
Проходив службу у складі 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта.
Гузовський Олександр Валерійович загинув в Ізюмському районі.
Олександр Гузовський народився 22 серпня 2000 року в Южноукраїнську. Він став другою дитиною в родині. Старшій сестрі Вікторії на той час було вже шість років. Навчався хлопчик у третій школі. З дитинства любив спорт. У початкових класах з другом записався на секцію карате, а в підлітковому віці захопився волейболом.
Після дев’ятого класу Сашко вступив до ліцею та здобув професію електрика. Але за фахом так і не працював. Коли юнакові виповнилося вісімнадцять років, він поїхав до Польщі на декілька місяців на роботу. Потім ще раз.
У дев’ятнадцять років Олександр став батьком: 9 грудня 2019 року на світ з’явилася донечка Марійка. Коли він загинув, їй було лише два з половиною рочки. Малеча згадує татка по світлинах. Вона на генетичному рівні відчуває його любов, адже він душі не чаяв у малій. Про це розповідали не лише родичі, а й побратими. Він постійно говорив про свою Марійку.
У 2020 році Сашко отримав повістку на строкову службу, але через народження донечки йому дали відстрочку, поки дитина не досягне трирічного віку. Проте наступного року чоловік таки вирішив вступити до лав збройних сил. Попри всі вмовляння рідних, п’ятого лютого 2021 року хлопець підписав контракт.
З березня по жовтень солдат Гузовський проходив навчання на полігоні у Херсонській області. Потім була відпустка 45 днів. До рідного Южноукраїнська він приїхав ще раз – у січні 2022 року. Сашко сказав, що йому наперед дали відпустку, щоб потім не просився додому. Це був останній раз, коли родичі та друзі бачили його.
У січні 2022 року серед військових ходили розмови про напад росії. Олександр розповідав про це сестрі, але вона не вірила й не сприймала інформацію серйозно. Коли вторгнення таки почалося, Саша з перших днів виявив бажання піти на бойову позицію. Його дух був незламний попри всі труднощі, про які хлопець розповів сестрі.
- Він казав, що їде в Дніпро на полігон, але їх повезли в Харків. 23 лютого написав, що вже на місці. А 24 лютого о 5:45 подзвонив і повідомив, що Харків обстрілюють. Від сина я й дізналася, що почалася війна, - згадує Світлана.
Побратими розповіли, що він сидів під деревом, спілкувався з мамою, прилетів крупнокаліберний ворожий снаряд, осколок поцілив воїну в спину та вийшов через голову. Загибель була миттєвою.
Сьомого червня з військкомату принесли рідним похоронку.
Олександр Гузовський похований на Алеї Слави Южноукраїнського кладовища.
