До уваги внутрішньо переміщених осіб!
Соцзахист 28.07.2025
Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської
З 25 липня по 8 серпня 2025 року розпочавсяся прийом документів для формування складу Ради з питань...
Статтями 182-1 і 186-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що одинокий батько, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, , який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Зверніть увагу! Це право виникає раз на рік і не залежить від відпрацьованого часу. Таку відпустку не можна ділити на частини, а грошова компенсація за неї виплачується лише в разі звільнення.
Нагадаємо, що відповідно до норм Закону України” Про відпустку” додаткова відпустка працівникам, які мають дітей відноситься до соціальних відпусток.
Одинокий батько - це:
- чоловік, який не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини записано, що він її батько;
- вдівець;
- розлучений чоловік, який займається вихованням дитини без матері.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої статтями 6, 7 і 8 Закону «Про відпустки», а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами, й переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному статтею 11 Закону № 504.
Період часу, за який надається відпустка, — календарний рік, а не робочий рік. Це відрізняє її від щорічних відпусток. Право на таку відпустку повної тривалості в такому разі виникає незалежно від відпрацьованого часу, з 1 січня нового року. Якщо нею не скористатися, то з кожного 1 січня вона накопичується.
За матеріалами Держпраці.
