«Це саме той ветеран»
Соцзахист 21.11.2024
Вознесенська районна військова адміністрація
Український ветеранський фонд запустив інформаційну кампанію, щоб нагадати — кожен ветеран зас...
В умовах війни, роботодавці переводять працівників на віддалені форми роботи: дистанційну або надомну.
Для дистанційної та надомної роботи потрібно укладати з працівником письмовий трудовий договір, типова форма якого повинна бути затверджена Мінекономіки.
У ст. 24 КЗпП уточнено, що письмовий трудовий договір має оформлятися і в разі дистанційної роботи, і в разі надомної роботи. Тобто в цих випадках недостатньо видати наказ про прийняття на роботу та ознайомити з ним працівника під підпис – потрібно укласти трудовий договір, у якому будуть зафіксовані всі істотні умови цього договору.
Дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ст. 602 КЗпП).
Робоче місце при дистанційній роботі обирається за власним вибором працівника, яке можна змінювати без інформування роботодавця. Може поєднуватися з роботою на території чи в приміщенні роботодавця. Водночас робітник має бути на зв’язку з роботодавцем за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Як правило, характер праці при дистанційній роботі – інтелектуальна праця.
Працівник самостійно забезпечує собі безпечні та нешкідливі умови праці при дистанційній роботі. Роботодавець відповідає за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику. Інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки проводиться роботодавцем у межах використання працівником рекомендованих або наданих обладнання й засобів.
Роботодавець надає обладнання, програмно-технічні засоби, засоби захисту інформації та інші засоби або компенсує працівнику використання належних йому або орендованих засобів. Порядок забезпечення обладнанням та компенсації витрат (амортизаційних, комунальних тощо) визначається трудовим договором. Якщо це не передбачено трудовим договором, то це обов’язок роботодавця.
Надомна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу (ст. 601 КЗпП).
Робоче місце при надомній роботі – фіксоване. Надомний працівник працює за місцем проживання або в інших визначених ним місцях поза приміщеннями роботодавця. Для такої роботи характерна закріплена робоча зона або технічні засоби, наприклад інструменти, приладдя для виробництва продукції, надання послуг або іншої роботи. Надомний працівник «прив’язаний» до вказаної в трудовому договорі адреси й може змінити її лише після погодження з роботодавцем.
Як правило, характер праці при надомній роботі – ручна праця.
Роботодавець забезпечує безпечні та нешкідливі умови праці при надомній роботі. Інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки проводиться роботодавцем у повному обсязі.
Роботодавець надає засоби виробництва матеріали та інструменти, необхідні для роботи або компенсує працівнику використання належних йому інструментів. Розмір та порядок компенсаційних витрат, у разі придбання за власний рахунок, визначається роботодавцем та погоджується з працівником.
Відмінності є і у режимі роботи. Надомний працівник зазвичай додержується загального режиму роботи підприємства. Тоді як на дистанційного правила внутрішнього трудового розпорядку не поширюються. Він/вона розподіляє робочий час на власний розсуд — може працювати хоч рано вранці, хоч пізно ввечері.
За обох форм віддаленої праці діють норми тривалості робочого часу:
нормальна тривалість — до 40 годин на тиждень;
скорочена (для певних категорій працівників) — до 24 або 36 годин на тиждень.
Як бачимо з порівняння, надомна робота більше підходить працівникам, які зайняті на дрібному виробництві товарів. Для офісних працівників більше підходить дистанційна робота.
