ПАМ’ЯТАЄМО!
Пам'ятаємо 23.02.2026
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Сьогодні минають роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, навідника-операт...
Минуло понад рік від того страшного дня, коли гранатометник першого механізованого батальйону Віталій Миколайович Дуденко після першого свого бою на Донеччині зник без вісти. Це сталося 21 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання. Довгі місяці його рідні жили надією. Вони вірили, що він може бути живим, можливо, у полоні, чекали на будь‑яку звістку. Та лише минулого тижня результати ДНК‑експертизи встановили найстрашніше: Віталій загинув ще у вересні 2024 року. І тільки тепер він повернувся додому — не так, як мріяли його близькі, а на щиті, вкритий прапором України. Сьогодні жителі Південноукраїнська провела в останню путь воїна, який віддав своє життя за свободу країни, за майбутнє своїх дітей, за рідну землю.
Віталій народився у Дніпропетровській області, а дитинство його минуло вже у Південноукраїнську, куди переїхали батьки на початку 80‑х. Тут він зростав, тут пізнавав, що означає мати дім і родину. Навчався у третій школі, а згодом у місцевому професійному коледжі, де здобув фах електрика. Його руки завжди були працьовитими, а серце — чесним.
Після навчання працював у «Тепло‑електромонтажі», сумлінно виконуючи свою справу. Служба в армії привела його до Кіровограда, де він створив сім’ю і став батьком донечки. Та доля розпорядилася інакше — шлюб розпався, і Віталій повернувся до рідного міста. Шукаючи кращого заробітку, він подорожував різними країнами, але повернувся додому, до знайомої роботи, до рідних людей. Тут зустрів жінку, з якою створив нову родину, а народження сина стало для нього новим сенсом життя і гордістю.
Коли почалася мобілізація, Віталій не вагався. Пройшов навчання, став гранатометником третього механізованого відділення. Він знав, що йде боронити найдорожче — рідну землю, свій дім, своїх дітей.
Невимовний біль сьогодні переживають його мама, донька, син, сестра та всі рідні. Болить кожному, хто знав його.
Слова співчуття рідним та близьким Героя висловили керуючий справами міської ради Віталій Паненко та начальник відділення ЦВС відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Чорний. Військовий урочисто передав синові загиблого прапор, яким було вкрито труну з тілом Віталія. З воїном сьогодні прощалися рідні, військові, друзі, знайомі, земляки. Присутні на площі палацу культури «Енергетик» віддали шану загиблому Герою, стоячи на колінах…
Віталій Дуденко похований на Алеї Слави Південноукраїнського кладовища. Вічна слава та пам’ять воїну!
