Світла пам’ять Захиснику України Євгену Прокоф’єву
Пам'ятаємо 20.04.2026
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Південноукраїнська міська рада, її виконавчий комітет та вся громада з глибоким сумом висловлюють щи...
Сьогодні на площі Палацу культури «Енергетик» громада Південноукраїнська схилила голови у скорботі, прощаючись із командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів – командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, молодшим сержантом Андронатієм Максимом Сергійовичем.
Максим народився у Південноукраїнську у 1996 році. Він був старшим у родині, ніжно піклувався про молодшого брата. З дитинства вирізнявся рухливістю, життєрадісністю та допитливістю. Йому подобалося складати LEGO, вигадувати й будувати складні механізми власними руками. Хист до конструювання, увага до деталей стали в нагоді й у дорослому житті.
Дитячий садок № 8 пам’ятає його як активного вихованця, який із захопленням виходив на сцену під час святкових ранків. Артистичний, відкритий, щирий – він легко знаходив друзів, а його усмішка дарувала тепло кожному.
У школі № 1 Максим проявив здібності до англійської мови, займався плаванням і тайським боксом. Він був наполегливим, енергійним, завжди прагнув досягати більшого. Після закінчення школи вступив до Уманського педагогічного університету на факультет англійської мови та літератури. Світ здавався йому відкритим, і він прагнув пізнати його якомога ширше. Подорожі стали одним із найбільших захоплень: після здобуття освіти Максим працював супервайзером на круїзному лайнері, мандруючи Карибським морем.
Повернувшись додому через карантин, він викладав англійську мову у ліцеї № 5, надихаючи учнів та підтримуючи їх. Згодом знову вирушив у море, але напередодні повномасштабного вторгнення знову опинився у рідному місті.
У 2024 році Максим прийняв рішення стати на захист держави. 15 липня він був мобілізований. Маючи природний хист до техніки, він обрав напрямок безпілотних літальних систем. Після навчання вирушив на Запорізький напрямок як розвідник, а згодом – на Донеччину, де спеціалізувався на бойових скидах. FPV, AUTEL, «Мавіки» – ці апарати він опановував як справжній майстер. Знання англійської мови знадобилося на фронті: Максим підтримував іноземних солдатів, був їхнім перекладачем і наставником.
2 квітня 2026 року він розпочав день із обговорення деталей операції з командуванням. Під час виконання завдання Максим загинув від підступного удару ворога поблизу Олексієво-Дружківки Краматорського району Донецької області… У вересні йому мало виповнитися 30 років…
Зі словами співчуття до рідних та близьких Героя звернулися міський голова Валерій Онуфрієнко, начальник відділення ЦВС Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Чорний, а також побратим Максима – його командир.
На площі Палацу культури «Енергетик» присутні вшанували пам'ять воїна хвилиною мовчання. Майор Андрій Чорний урочисто передав матері загиблого державний прапор, яким було вкрито труну, – як знак пошани від усієї держави. Люди на колінах прощалися з воїном, схиляючи голови перед його внеском у наближення перемоги.
Пам'ять про молодшого сержанта Андронатія Максима Сергійовича назавжди житиме у наших серцях. Його життя – це приклад любові до родини, відданості справі та мужності, що не має меж.
