Не залишатися осторонь: як зрозуміти, що колега потребує підтримки?
Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради
Іноді люди, які потребують підтримки, знаходяться поруч із нами щодня — це можуть бути не лише...
За вчинення домашнього насильства може наставати адміністративна та кримінальна відповідальність. Для того, щоб кривдник поніс справедливе покарання, а постраждала особа отримала належну компенсацію за спричинену шкоду її фізичному та психічному здоров’ю, мають бути зібрані належні та допустимі докази.
Відповідно до діючого законодавства України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, тобто винність кривдника. Докази мають бути належними та допустимими.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин вчинення правопорушення (тобто самого факту домашнього насильства).
Допустимими є докази, які отримані у передбаченому законом порядку, тобто з дотриманням встановленої процедури. До прикладу: протокол про вчинення адміністративного правопорушення складено у відповідності до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції або допит потерпілої особи проведено з дотриманням вимог, що передбачені КПК України.
Фактичні обставини (до яких відноситься: місце, час, спосіб вчинення домашнього насильства, винуватість кривдника, розмір вид спричиненої шкоди потерпілій особі тощо) підлягають обов’язковому доказуванню. Доказування полягає зібранні, перевірці та оцінці різних доказів.
До доказів у справах, пов'язаних з домашнім насильством, можуть бути віднесені (перелік не є вичерпним): заява постраждалої особи до поліції; протокол про адміністративне правопорушення; пояснення/покази кривдника та постраждалої особи; покази свідків; висновки експертів (до прикладу висновок судово-психологічної експертизи); речові докази різного характеру: до прикладу палка, якими наносились фізичні удари потерпілої особи, відеофіксація домашнього насильства (або його наслідків) на власний мобільний телефон або це можуть бути нагрудні камери поліцейських, інші пристрої тощо; документи різного характеру: документи, які складають уповноважені суб’єкти: оцінка ризиків вчинення домашнього насильства, акт оцінки рівня безпеки дитини, акт оцінки потреб особи, висновок психолога, характеристика зі шкоди дитини тощо; медична документація: довідки, виписки з лікарні тощо; судові рішення, зокрема, щодо попередніх притягнень кривдника до відповідальності.
Законодавство покладає збирання доказів на уповноважених суб’єктів, якими є поліцейські: дільничні офіцери поліції, ювенальні поліцейські, офіцери громади, слідчі, дізнавачі, а у випадку кримінального провадження – так само на прокурора.
Ці уповноважені особи так само оцінюють докази на предмет того чи їх достатньо, щоб скласти адміністративний протокол про вчинення домашнього насильства або пред’явити підозру кривдникові в рамках кримінального провадження.
Водночас, постраждала особа так само може мати активну позицію у зібранні доказів, вона має таке право. Реалізувати це право краще з юридичною підтримкою, оскільки процес збирання доказів потребує знання процедури їх отримання, що вкрай важко може бути для постраждалої особи.
Тут важливо пам’ятати, що постраждала особа має право на безоплатну вторинну правничу допомогу і важливо звернутись до місцевого центру БПД з заявою про надання безкоштовного адвоката, який допоможе постраждалій особі зібрати докази, які потім можна буде доєднати до справи про притягнення кривдника до адміністративної відповідальності або до кримінального провадження.
