Майстер-клас "Голківниця"
Культурна безбар'єрність 10.07.2026
Управління молоді, спорту та культури Південноукраїнської міської ради
Запрошуємо до перегляду творчого майстер-класу з виготовлення голківниці — корисної та красиво...
Унікальна археологічна знахідка — фрагмент стели із зображенням голови монгола.
Ознайомитися з 3D-моделлю експоната можна за посиланням:
https://viewer.xone.ai/?modelId=68fb20410dc937144d06f72d
Продовжуємо цифрову рубрику в музеї, перед вами — надзвичайно рідкісний артефакт: верхній уламок стели, вирізьблений із вапнякового каменю. За зовнішніми ознаками він зображує голову воїна-монгола.
Експонат було презентовано дослідником, автором численних монографій і публікацій — Анатолієм Петровським, який здійснив фотофіксацію знахідки під час власних польових досліджень. Згодом він детально описав її у науковій праці «Земля асів», співавторами якої є Анатолій та Олексій Петровські.
Фрагмент стели було виявлено на території садової ділянки поблизу села Панкратове Вознесенського району Миколаївської області. За свідченнями дослідника, огляд нижньої частини уламка підтвердив, що він є частиною зламаної вапнякової стели. Відсутність слідів умисного пошкодження свідчить, що уламок не був знищений із релігійних мотивів, а радше зсунувся або був стягнутий із кургану під час оранки.
Монголоїдні риси обличчя дозволяють віднести пам’ятку до періоду монголо-татарської навали. Зображення являє собою масивну кам’яну голову, стилізовану у характерній манері середньовічних монгольських або тюркських скульптур, поширених у часи Золотої Орди. Обличчя має узагальнені риси — великі очі, плоский ніс, повні губи — що відповідає типу портретів воїнів або вождів того періоду. Геометризованість форм і масивність пропорцій свідчать про вплив ординських кам’яних «балбалів» — стел, встановлених на могилах воїнів. Імовірно, уламок належав до більшої композиції — культової споруди чи меморіальної стели, яка символізувала владу або вшанування предків.
На жаль, експонат має помітні сліди втручання: поверхня каменю в окремих місцях зрізана ріжучим інструментом, пошкоджено ділянки губ, носа та вух. У районі вух збереглися залишки родових танг — знаків, що, ймовірно, виконували роль особистих або родових маркерів похованого.
Форма головного убору — заокруглена, частково втрачена, що дещо спотворює первісний вигляд артефакта. Загальний стан збереженості свідчить про неналежні умови зберігання у попередні роки.
Окрему наукову цінність становлять дві родові танги, вибиті з боків голови. За результатами досліджень, одна з них позначає належність до першого роду другого коліна, інша — до другого роду п’ятого коліна. Така подвійна ідентифікація може свідчити про злиття двох шляхетних монгольських родів, що дозволяє припустити: похований був представником високої знаті. Відомо, що аналогічні знаки не зафіксовані в інших музейних колекціях України, що робить цей експонат унікальним.
За свідченнями з літературних джерел — зокрема згадками барона Тизенгаузена та Рукнедіна Бейбарса — подібні танги раніше не були відомі в історичному контексті. Отже, даний фрагмент стели виступає важливою матеріальною ланкою між письмовими згадками, допомагаючи реконструювати події, що відбувалися в регіоні на початку XIV століття.
У ширшому історичному контексті експонат має виняткову цінність. Ймовірно, він пов’язаний із битвою під Гардом (1301 р.), коли військо хана Тахти, перебуваючи на цих землях, брало участь в обороні столиці асів — Гарду. Через переважаючі сили монголо-татар захисники міста були змушені відступити у напрямку Візантії.
Таким чином, цей унікальний артефакт виступає своєрідним «мостом» між письмовими джерелами та археологічними знахідками, доповнюючи історичну картину подій початку XIV століття на півдні сучасної України.
Експонат представлено в постійнодіючій експозиції «Бузький Гард». Музей відкритий до співпраці з науковцями та дослідниками для подальшого вивчення й уточнення історичних даних.
