Що таке неповний робочий час і як його встановлюють

Соцзахист 12.05.2025 Версія для друку

У складних економічних умовах, зокрема під час воєнного стану, роботодавці часто вдаються до встановлення неповного робочого часу. Це законний механізм, який дозволяє зберегти робочі місця та оптимізувати витрати підприємства, водночас забезпечуючи трудові права працівників.

Що таке неповний робочий час?

Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України, неповний робочий час може бути встановлений:

у формі неповного робочого дня (скороченої тривалості щоденної роботи);
неповного робочого тижня (меншої кількості робочих днів на тиждень);
або одночасно обох варіантів – за згодою сторін.

Ініціатором встановлення неповного часу може бути як працівник (за сімейними чи іншими обставинами), так і роботодавець (через зміну в організації праці чи складну економічну ситуацію). В обох випадках умови фіксуються у наказі та трудовому договорі.

Гарантії для працівників

Збереження всіх трудових прав – працівники з неповним робочим часом мають ті ж самі права, що й інші працівники, включно з:

правом на щорічну відпустку повної тривалості,
оплатою лікарняних,
правом на соціальне страхування.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6 Закону про відпустки), зараховують час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка

Крім того, відповідно до ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Отже, тривалість їх щорічної відпустки не повинна розраховуватись пропорційно зайнятості і вони так само мають право на щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 дні за робочий рік.

Оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, але не менше від розміру, передбаченого законодавством.

Наявність неповного робочого часу не є підставою для обмеження у просуванні по службі, навчанні, участі у профспілках тощо.

Неповний робочий час – це гнучкий інструмент, який дозволяє уникнути звільнень, підтримати працівників у кризових ситуаціях і водночас дотриматися вимог законодавства. Важливо пам’ятати: зміна режиму роботи не скасовує трудових гарантій і не є підставою для порушення прав працівника.

За матеріалами Південно-Західного міжрегіонального управління Державної службиУкраїни з питань праці

Читайте також