Герою Сергію Куріленку назавжди 44 роки…

Пам'ятаємо 10.05.2024 Версія для друку

Сьогодні Южноукраїнська громада попрощалася з командиром стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону молодшим лейтенантом Куріленком Сергієм Миколайовичем, який 5 травня 2024 року загинув у Донецькій області, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок.

Сергій народився та виріс у Южноукраїнську, після закінчення дев’яти класів другої школи опанував професію електрика у міському машинобудівному ліцеї. Далі – підвищення рівня знань, тепер вже у Миколаївському національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова. Професійну діяльність розпочав з підприємства ДАЕМ, якому багато років присвятив його батько Микола. Пізніше Сергій працював на аналогічному підприємстві у Маріуполі, де й познайомився з майбутньою дружиною Іриною. Новостворена сім’я переїхала до Южноукраїнська.

У лютому 2022 року Сергій зранку зателефонував дружині: «В країні почалася війна!» Розуміючи, що Ірина вкрай занепокоєна долею рідних, що залишилися в Маріуполі, чоловік поїхав у пекло, та під обстрілами, оминаючи російські танки, вивіз членів родини своєї дружини у безпечне місце – в Южноукраїнськ. Одразу після цього Сергій добровільно вступив до лав ЗСУ, хоча був списаний з військового обліку за станом здоров’я, та повернувся до Маріуполю вже у військовій формі.

Для дружини, двох доньок Сергія, його матері та брата потягнулися важкі дні та місяці: рідна людина на фронті, у спеку та мороз, у дощ та сніг, під обстрілами, нерідко без зв’язку… У жовтні 2023 року воїн отримав поранення та майже місяць лікувався поруч із рідними, та згодом повернувся до товаришів. Побратими розповіли, що Сергій був взірцем для них: хоробрий, справедливий, добрий, він першим йшов на бойові завдання та завжди опікувався своїми солдатами. Попри небезпеку він вивозив з поля бою поранених та загиблих.

5 травня 2024 року, у день святкування Великодня, підрозділ Сергія був атакований дронами. Поки воїни збивали ворожу техніку, росіяни наздогін здійснили мінометний обстріл українських позицій, під час якого Сергій загинув…

Зі словами співчуття до рідних та близьких загиблго звернулися секретар Южноукраїнської міської ради Денис Кравченко, начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Вадим Нечай та побратим героя молодший лейтенант Євгеній Яндола.

Віддаючи військові почесті, Вадим Нечай вручив дружині Героя Ірині два прапори – Державний та 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, який привезли побратими. Хвилиною мовчання присутні на площі Палацу культури «Енергетик» вшанували пам’ять загиблого воїна.

Южноукраїнці на колінах та з квітами попрощалися з мужнім воїном, що до останнього подиху відстоював незалежність країни. Після відспівування у церкві Сергій Куліренко був похований на Алеї Слави Южноукраїнського кладовища.