Пам’ятаємо!
Пам'ятаємо 20.11.2024
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Сьогодні минають роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, навідника десант...
Южноукраїнська громада вкотре втратила одного з кращих своїх синів. У Бахмутському районі Донецької області загинув сапер інженерно-саперного взводу механізованого батальйону солдат Сергій Ринник. 9 квітня цього року йому мало виповнитися 33 роки…
Сергій народився у селі Козубівка Доманівського району. У 1994 році його сім’я – батьки та старша сестра – переїхали у Южноукраїнськ. У шестирічному віці Сергій захопився дзюдо, яким займався до 17 років і доріс до розряду кандидата у майстри спорту. У 2005 році він стан чемпіоном України серед школярів у своєму віці, а також неодноразово виборював медалі на міжнародних турнірах. Навчався у декількох школах міста, у тому числі у гімназії. Вчитель фізичної культури гімназії згадує: «Сергій був дуже відповідальним, сміливим, скромним, чудовим хлопцем. Хоча він був дуже фізично сильним, але з великою мудрістю користувався нею /силою/. Був вірним другом та товаришем» (за інформацією соцмережі Facebook).
Після дев’ятого класу у місцевому машинобудівному ліцеї отримав професії каменяр-монтажник-зварювальник. Багато працював в різних містах України та за кордоном. Піклуючись про батьків, здійснив їхню мрію про дачу – подарував їм будинок у Богданівці. Декілька років тому вирішив залишитися в Южноукраїнську, працюючи у підприємстві «Теплоенергомонтаж». Згодом зустрів своє кохання – Інгу. Вони мріяли побратися, але у грудні 2022 року Сергія призвали до лав Збройних Сил України. Близько двох місяців опановував військову професію сапера. У лютому опинився на фронті. З батьками, коханою, друзями спілкувався часто, але багато не розповідав, особливо матері. Мовляв: «У мене все добре: не голодний, в теплі. Бережіть себе». А за декілька днів до загибелі зізнався: «Мамо, мені важко…» Чому – так і не зміг пояснити. 13 березня солдат Сергій Ринник загинув біля Диліївці Донецької області. Без люблячого та порядного сина залишилися батьки, без брата та дядька сестра з дітьми, без коханої людини наречена…
Восьмирічна Софійка, яку хрестив Сергій, написала йому прощального листа: «Хрещений Сергій! Ти був дуже добрий. Ми тебе любим и завжди будемо любить. Ми ніколи не забудемо тебе. Ти назавжди в нашому серці!» Цей лист був зачитаний на площі Палацу культури під час церемонії прощання з загиблим героєм. За традицією, матір Сергія Ринника отримала від військових прапор, яким була обгорнута труна. Зі словами співчуття до рідних солдата звернулися заступник міського голови Сергій Горностай та виконуючий обов’язки начальника першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування і соціальної підтримки підполковник Євген Левченко. Пам'ять героя присутні на площі вшанували хвилиною мовчання.
Ім’я Сергія Ринника назавжди вписано в історію нашої громади. Потрібно багато часу, щоб втамувати пекучий біль від втрати справжнього сина України, що боровся за мирне небо, за кожного з нас…
