Новонароджені та шлюби
Реєстраційна служба 02.12.2025
Південноукраїнський відділ ДРАЦС у Вознесенському районі Миколаївської області
З 23 по 29 листопада 2025 року в Южноукраїнській міській територіальній громаді зареєстровано 5 а...
Процес забезпечення рівних прав та можливостей як чоловіків так і жінок — невід’ємна складова у формуванні справжньої європейської спільноти.
Сім’я як спільність людей, пов’язаних подружніми стосунками, взаєминами батьків і дітей, веденням домогосподарства, існує як первинний осередок суспільства з важливими соціальними функціями й посідає особливе місце в житті кожної людини. Сім’я є унікальним соціальним інститутом, посередником між особистістю і суспільством, через неї з покоління в покоління передаються головні цінності, у першу чергу моральні.
Родина є могутнім джерелом культурного, морального та духовного оновлення як суспільства в цілому, так і конкретної особистості.
Шлюбно-сімейні відносини та родинні традиції – досить складна і своєрідна сфера життя, суспільний інтерес до неї завжди був стійким і масовим.
Пояснюється це тією великою роллю, яку сім’я відіграє в соціальному житті, в особистому щасті кожної людини. Дослідження свідчать, що проблеми шлюбу і сім’ї та збереження родинних традицій зараз є першочерговими в оздоровленні суспільства. Їх можна вирішити лише на підставі економічного і духовного оздоровлення країни. Сьогодні в умовах докорінних змін в українському суспільстві при проведенні соціальної політики необхідно враховувати тенденції розвитку сімейно-шлюбних відносин, зміни соціально-рольового статусу чоловіка і жінки в сім’ї, відсутність гендерного паритету в родині. Серед них можна зазначити такі:
– сім’я продовжує існувати та зберігати певний авторитет у багатьох людей, незважаючи на кризові явища, які в ній відбуваються;
– сім’я стає більш демократичною, рівноправною, змінюються ролі подружжя;
– спостерігається лібералізація у статевих стосунках; зростає кількість дітей, які народжені поза шлюбом, які покинуті;
– на фоні ломки звичних соціальних цінностей сьогодні непомірно зростає гедонізм та індивідуалізм, особливо серед молодого покоління, що створює безпосередню загрозу інституту сім’ї, яка заснована на шлюбі;
– спостерігається укладання шлюбу за шлюбним договором. Можна припустити, що це явище буде набувати поширення у зв’язку зі зростанням соціальної диференціації суспільства;
– знижується шлюбний вік; ті хто бере шлюб, менш підготовлені до сімейного життя в моральному та матеріальному планах;
– скорочується дітонароджуваність;
– зростає нетривалість шлюбу і нестабільність соціального інституту сім’ї;
– держава формально затвердила цивільний шлюб, тим самим поставивши себе на дуже небезпечний шлях, який вже пройшли деякі європейські країни (яскравий приклад – Голландія).
Як наслідок – старіння населення, недостатня народжуваність, погіршення репродуктивного здоров’я, „фемінізація бідності”, домашнє насильство, правова незахищеність членів сім’ї. Організація та впорядкування українського суспільства на демократичних засадах потребують нового змісту всієї системи соціальних норм, що регулюють сучасні суспільні відносини, а також удосконалення тих із них, що історично себе виправдали.
А для цього варто звернутися до історичних відомостей про роль і місце чоловіка та жінки в українському суспільстві на різних етапах становлення і розвитку української держави. Не можна недооцінювати елементів гендерної культури недалекого минулого в житті сучасної української сім’ї, зокрема часів тоталітарного режиму, яка відображається на сімейному укладі та характері харчової поведінки. Так, головним елементом традиційного культурного ідеалу гендерних стосунків радянських часів була ідея більш високого статусу чоловіків у сім’ї та суспільстві, як і ідея про основну відповідальність жінки (рівноправної з чоловіком працівниці) за дітей і за роль домогосподарки.
Водночас із боку держави гарантувалися певні умови догляду за дітьми.
Отже, ідеал гендерних стосунків в сім’ї того часу можна класифікувати як досить суперечливе поєднання різних моделей.
Перспективи розвитку країни залежать від того, наскільки вільно жінка може скористатися наданими їй правами та умовами в громадсько-політичному житті, царині освіти, науки і культури, наскільки рівноправною буде її кар’єра на ринку праці, наскільки буде враховано її голос у питаннях планування сім’ї, як забезпечуватиметься охорона її здоров’я та материнства.
Важливу роль у багатьох життєвотворчих процесах реалізації гендерної політики держав світу відіграє формування гендерної рівності жінок і чоловіків.
Запровадження політики гендерної рівності стає в Україні також однією з важливих передумов розбудови громадського суспільства. Невипадково на саміті тисячоліття ООН однією з цілей розвитку тисячоліття, утверджених і Україною, було прийняття гендерної рівності та надання більших повноважень жінкам. Гендерний підхід ґрунтується на ідеї про те, що важливими є не біологічні або фізичні відмінності між чоловіками і жінками, а те культурне і соціальне значення, яке суспільство надає цим відмінностям. Слово “гендер” походить з англійського gender – рід, найчастіше граматичний рід. Цей термін використовується в соціальних науках для відображення важливого соціокультурного аспекту статевої належності людини.
Становище чоловіка і жінки в соціумі залежить від прийняття в даному середовищі стереотипів поведінки, від традиційних для даного суспільства культурних, психологічних і соціальних стандартів. Виникнення нового ставлення до жінки в суспільстві, зародження нової жіночої свідомості, поява жінок нового типу – усі ці ознаки суспільної емансипації не залишилися непоміченими в Україні. Тому актуальною проблемою сьогодення є проблема розвитку професійної кар’єри жінки-лідера. Найчастіше першою інституцією формування професійної кар’єри жінки в суспільстві є материнська школа – сім’я. Адже серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць займає сім’я, родина. Сім’я – найбільша вихователька підростаючих поколінь за всіх часів.
Гендерна рівність – це рівні права і можливості для жінок та чоловіків у суспільстві, рівні умови для реалізації прав людини, участі в національному, політичному, економічному, соціальному та культурному розвитку, отриманні рівних винагород за результатами праці. В Україні, як і в цілому світі, існує дискримінація і чоловіків, і жінок. Рівність жінок і чоловіків має стати реальністю в новій демократичній Україні, яка планує ввійти до європейської спільноти. Необхідно визначати фактори, які перешкоджають жінкам досягти рівності в суспільстві, а також вживати заходи, спрямовані на протидію та унеможливлення ґендерної дискримінації.
