Новонароджені та шлюби
Реєстраційна служба 23.12.2024
Южноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану
З 15 по 21 грудня в Южноукраїнській міській територіальній громаді зареєстровано 3 актові за...
Гендерна рівність, або статева рівність — це підхід, у основі якого рівні права для представників різних статей, тобто, для чоловіків та жінок.
Йдеться про різні сфери життя: сімейні, трудові, правові відносини, міжособистісні стосунки між людьми.
Часто на заваді цьому стають так звані соціальні бар’єри: усталені уявлення про соціальні ролі чоловіка та жінки у суспільстві, страх осуду, гендерні стереотипи тощо.
Нерівний підхід до чоловіків та жінок, які відпочатку знаходяться у однакових умовах, називають гендерною дискримінацією. Так, наприклад, одна з найбільш розповсюджених проблем у робочій сфері — нерівна оплата праці. Часто чоловікам платять більше, ніж жінкам на аналогічних посадах із аналогічним досвідом на навичками. На керівні посади також нерідко обирають саме чоловіків. Фактично, жінку обмежують у можливостях кар’єрного розвитку тільки тому, що вона — жінка, не зважаючи на її професійні досягнення, уміння та здобутки. Для такого явища навіть існує спеціальний термін — скляна стеля.
У сфері сімейних стосунків гендерна нерівність зазвичай проявляється у нерівному розподілі обов’язків між чоловіком та дружиною. Йдеться про популярний стереотип, нібито вся хатня робота — прибирання, готування їжі, прання — це виключно жіноча робота. Чоловік, у свою чергу, за цією концепцією, має забезпечувати родину фінансово та бути “головним у сім’ї”.
У 2017 році Кабмін скасував так званий перелік “не жіночих” професій. Це близько 450 посад у різних галузях — будівництві, металургії, транспортній, авіаційній, гірничій сферах тощо, на які раніше жінок не брали.
Крім того, у 2019 році Верховна Рада затвердила гендерне квотування. Відповідно до цієї поправки, у кожній п’ятірці партійного виборчого списку обов’язково мають бути жінки — не менше, ніж двоє. Норма набуде чинності з 2023 року.
Також з 2013 в Україні року діє добровільна гендерна квота у 30%. Згідно з законом про політичні партії, у разі дотримання цієї квоти за результатами виборів партії отримують додатково 10% щорічного обсягу державного фінансування. До цього, у попердніх скликаннях, в українському парламенті жінки були у суттєвій меншості.
У січні 2019 року також набув чинності Закон Про протидію домашньому насильству. Це важливий аспект у боротьбі з гендерною нерівністю, адже, за даними ООН, 90% постраждалих від домашнього насильства — це жінки. Саме тому для позначення цієї проблеми також використовують термін гендерно зумовлене насильство. Один із популярних стереотипів — нібито у декретну відпустку по догляду за дитиною обов’язково має іти жінка, адже, якщо керуватися суспільними стереотипами, виховання дітей — теж справа суто жіноча. Чоловіки часто гребують такими обов’язками — через суспільні упередження.
Ще один важливий крок — це ратифікація Стамбульської конвенції, що, зокрема, розширить можливості протидії гендерно зумовленому насильству. Україна підписала цей документ ще у 2011 році, проте досі не ратифікувала.
Суспільні стереотипи нерідко виникають через брак інформації, тому важливо змінювати це через впровадження медійних кампаній, інформаційно-просвітницької діяльності тощо, аби змінити загальні уявлення про гендерні ролі та розподіл обов'язків між чоловіками та жінками в Україні.
