Новонароджені та шлюби
Реєстраційна служба 21.07.2025
Південноукраїнський відділ ДРАЦС у Вознесенському районі Миколаївської області
З 13 по 19 липня 2025 року в Южноукраїнській міській територіальній громаді зареєстровано 6 актов...
У сучасному світі саме жінки зазнають більше проблем з працевлаштуванням. Чому саме так? Ця проблема викликає чимало неоднозначних запитань. Зараз жінки продовжують стикатися з бар’єрами на шляху реалізації їхніх економічних прав у сфері праці. Актуальність зазначеної проблеми пояснюється особливим місцем, значенням і роллю прав і свобод жінок у системі непорушних і невід’ємних прав людини й громадянина.
На законодавчому рівні визначено, що в нашій країні забороняється дискримінація жінок, їх прав, свобод та законних інтересів. У статті 24 Конституції України закріплено: «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,статі, етнічного та соціального положення, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками».
Дискримінація на ринку праці проявляється через роботу жінок, осіб передпенсійного віку, молодь, що тільки закінчила університет та деякі інші категорії громадян. Насамперед, це характеризує державу як не правову і дискредитує державні інститути. Основоположним елементом для досягнення гендерної рівності є співробітництво органів державної влади з неурядовими громадськими організаціями.
У теорії дискримінації вирізняють три головних джерела дискримінації на ринку праці. Перше джерело – особисте упередження роботодавця, колег або споживачів, котрим не сподобається взаємодія з працівниками певної статі або раси. Другим основним джерелом дискримінації є статистичне упередження, коли роботодавці переносять на окремих індивідів певні ознаки групи. Третє джерело – це модель, згідно з якою намагання до володіння та використання монопольної сили є причиною дикримінації. Для подолання дискримінаційних відмінностей у зарплаті в соціальній політиці багатьох країн застосовується система рівної оплати за роботу порівнянної цінності. У цій системі кожне робоче місце оцінюється і зіставляється з іншим критеріям кваліфікації, напруженості, відповідальності і умов праці. Робочі місця, що одержали однакову оцінку порівняльної цінності, повинні мати однаковий рівень оплати праці. Питання «жінки на керівних посадах» не вирішено у Німеччині навіть після встановлення статутних квот наглядових рад, запроваджених у 2017 році. Так звані «трудові квоти для жінок» покликані попередити можливу дискримінацію жінки, яка прагне обійняти керівну посаду. На жаль, підприємства та організації не дотримуються принципу квотного розподілу посад між жінками та чоловіками, оскільки ніякої відповідальності у вигляді покарання не несуть.
На сьогодні основною формою захисту від дискримінації у сфері праці є судовий захист. Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Отже, досягнення гідного рівня гендерної рівності є дуже бажаним у всьому світі, тому що, перш за все це – гарантія захисту прав жінок, прав людини та рівності прав всіх людей. Крім того, є економічні причини – дискримінація за гендерною ознакою призводить до нерівного доступу до ресурсів, принижує потенціал жінок та затримує економічне зростання країни.
