Чорна звістка для громади

Пам'ятаємо 21.09.2026 Версія для друку

Чорна звістка прийшла у нашу громаду. 8 вересня 2026 року перестало битися серце солдата Шевченка Віктора Вікторовича, 1972 року народження, військовослужбовця інженерно-дорожньої роти.

Життєвий шлях

Віктор народився у селищі Котовськ Дніпропетровської області, а з 12 років жив у Південноукраїнську, який став для нього рідним містом. Навчався у другій та третій школах, мав хист до малювання, тож після здобуття загально-середньої освіти опанував професію художника-оформлювача.

У 1994 році одружився, працював монтажником залізобетонних конструкцій на підприємстві електричних мереж, згодом — на судноремонтному заводі в Чорноморську та у Львові. Все життя працював фізично, важко, щоб підняти чотирьох дітей. Родина була для нього найбільшою цінністю.

На початку 2023 року Віктор став на захист України. Двоє його синів вже несли військову службу. Виконував бойові завдання на найважчих напрямках — Донеччині, Харківщині та Сумщині. За час служби він зазнав важких поранень — осколкового, переломів ребер, травм сухожиль, через які втрачалася дієздатність руки та ноги. Попри біль і тяжкі наслідки поранень, Віктор знову і знову повертався на позиції, продовжуючи захищати Україну. Навіть тяжко захворівши, він до останнього залишався в строю та сумлінно виконував свій військовий обов’язок.

Віктор мріяв після війни одружитися зі своєю коханою, зібрати за одним столом дітей, онуків, сестер, бути поруч із рідними. Його мрія була простою — людське щастя й мирне життя. Та, на жаль, 8 вересня 2026 року Віктор повернувся з позицій, ліг відпочити й більше не прокинувся.

Громада прощалася з воїном на площі перед Палацом культури «Енергетик». Домовину воїна накрили державним прапором України. Слова співчуття родині висловили заступник міського голови Марія Дроздова та офіцер першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, майор Андрій Кавака.

Присутні вшанували пам’ять воїна хвилиною мовчання. Полотнище державного прапора було урочисто передано його рідним. З Віктором Шевченком попрощалися родина, близькі, знайомі, жителі громади. В останню путь його провели, стоячи на колінах.

Поховання відбулося на Алеї Слави Південноукраїнського кладовища.

Світла пам’ять Захиснику України Віктору Шевченку!