Біль, що розриває серце…

Пам'ятаємо 08.05.2025 Версія для друку

Сьогодні на площі палацу культури "Енергетик" жителі громади схилили голови у скорботі, проводжаючи в останню путь солдата Миколу Олександровича Доценка 1984 року народження. Він залишався вірним присязі до останнього подиху, мужньо виконавши військовий обов’язок…

Микола був людиною, про яку говорять – світла душа. Він не прагнув гучних слів і почестей, але жив так, як велить совість. Надійний друг, люблячий син, коханий чоловік, добрий брат, вірний побратим – таким його запам’ятають рідні й ті, хто мав щастя бути поруч.

У Доманівському районі пройшло дитинство Миколи, тут він зробив свої перші кроки й закінчив школу. Його розум тягнувся до точних наук, до глибини механізмів і логіки, що керує світом. Саме тому він обрав фізико-математичний факультет Миколаївського педагогічного університету, а його захоплення технікою лише зростало. Комп’ютери стали його стихією – він розумів їх, як справжній майстер, а свобода завжди вабила його до нових горизонтів.

Микола працював у різних куточках України та за її межами, але справжнє кохання змінило його шлях. У Південноукраїнську він знайшов свою долю, осів тут, створив родину та працював у приватному підприємстві з ремонту комп’ютерної техніки.

Коли Батьківщина покликала на захист, Микола не вагався. 2 квітня 2024 року він став до лав армії, служив у 1-му механізованому батальйоні на посаді водія-електрика відділення розвідки та коригування взводу безпілотних авіаційних комплексів. 23 квітня 2025 року, виконуючи бойову місію у Краматорському районі, він отримав важке поранення. Серце воїна зупинилося 1 травня у лікарні…

Осиротіли мати, брат, дружина та донька Миколи Доценка…

Зі словами щирого співчуття до рідних і близьких Героя звернулися перший заступник міського голови Микола Покрова та тимчасово виконуючий обов’язки начальника першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Максим Тофан.

Військові на знак вдячності та поваги передали рідним Миколи Державний прапор України, яким було вкрито труну з тілом воїна. Присутні на площі Палацу культури «Енергетик» схилили голови у хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять загиблого. Очі наповнювалися сльозами, а руки тримали квіти, якими друзі, близькі, знайомі дякували Герою за мирне небо та самопожертву.

Миколу Доценка присутні на площі проводжали на колінах, зі сльозами на очах, із глибокою вірою у те, що його подвиг назавжди залишиться у серцях тих, хто живе та бореться за Україну. Він похований у рідному селі Прибужжя Доманівського району.