Зустріч у ліцеї № 3 з головами ОСББ
ЖКГ 17.04.2026
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
16 квітня ввечері в ліцеї № 3 відбулася зустріч керівників ОСББ із представниками міської влади та к...
У нашій громаді проблема безпритульних собак давно перестала бути лише «темою для волонтерів». Це питання безпеки. Напади на людей, ризик зараження сказом, постійні скарги мешканців — усе це створює атмосферу тривоги. І водночас ми бачимо переповнений притулок за містом, де дві працівниці щодня забезпечують утримання двох сотень тварин. Це не система допомоги, а система виснаження. Витрати бюджету громади на притулок на 2026 рік складають менше 0,2% – 2 млн. 94 тис. гривень. Цих грошей вистачає на харчування (1403,64 тис. грн.), ветеринарні послуги та придбання медикаментів (41,6 тис. грн.) їжу, стерилізацію та кастрацію (187 тис. грн.) та мінімальну зарплату, але не на вирішення проблеми.
Що маємо?
На території громади діє Програма «Охорона тваринного світу та регулювання чисельності бродячих тварин на території Южноукраїнської міської територіальної громади на 2022-2026 роки» та Положення про Пункт тимчасового утримання тварин комунального підприємства «Служба комунального господарства». Діяльність цього Пункту не передбачає постійного утримання безпритульних тварин, вона спрямована на гуманне регулювання їхньої чисельності: гуманний медикаментозний відлов, тимчасове утримання на період, необхідний для проведення стерилізації та стабілізації тварини після оперативного втручання. Після проведення її ідентифікації (кліпсування), щеплення від сказу, дегельмінтизації, обробки від блох та інших паразитів, вона повертається на місце попереднього перебування. У притулку залишаються лише агресивні тварини, які можуть становити потенційну небезпеку для життя і здоров’я жителів. Вакцинувати та стерилізувати всіх безпритульних собак неможливо через їхню постійну міграцію між населеними пунктами.
Звідки беруться безпритульні собаки?
Ускладнює ситуацію безвідповідальне ставлення власників до домашніх тварин. Ігнорування стерилізації своїх улюбленців призводить до неконтрольованого розмноження, внаслідок чого потомство, а нерідко й самі тварини опиняються на вулиці. Так зростає чисельність безпритульних тварин. На сьогоднішній день притулок, розрахований на 156 тварин, налічує більше двохсот утриманців. При цьому тривалий час функціонування Пункту здійснюється за обмежених кадрових ресурсів: доглядають за тваринами два працівника. Посади робітників, які мають здійснювати відлов собак, є вакантними через відсутність бажаючих працевлаштуватися. Волонтери, на яких в багатьох населених пунктах України тримаються приватні притулки, в нашій громаді обмежуються лише привезенням смаколиків, хоча насправді тут потрібні додаткові руки для допомоги по догляду за тваринами. Не йдеться про волонтерів, які у своїх помешканнях опікуються собаками, тобто є організаторами приватних притулків.
Європейський досвід
Проблема безпритульних тварин є проблемою не лише нашої громади і навіть не лише нашої країни. Найкращого результату у боротьбі з собаками на вулицях досягли такі країни, як Німеччина та Нідерланди, в яких практично відсутні бродячі тварини. Сталося це завдяки обов’язковому чіпуванню, суворій реєстрації, податків на утримання улюбленців, масової стерилізації та культурі відповідальності власників. Інша країна – Румунія десятиріччями потерпала від безпритульних тварин, тож влада прийняла рішення дозволити відстріли та евтаназію. Але під тиском суспільства акцент поступово змістився на фінансування з бюджету країни програм стерилізація та реєстрації (дозвіл на відстріл не відмінений). Частково це вирішило проблему.
Досвід притулків Харкова та Львова
В Україні існує близько 500 притулків, стерилізаційних центрів та зооволонтерів, які опікуються покинутими тваринами. Лише три притулки утримуються за рахунок місцевих бюджетів – у Харкові, Львові та Південноукраїнську. Харків запровадив модель безповоротного вилову, тобто тварини пожиттєво знаходяться у притулку. Безпосередньо на відлов, стерилізацію та ветеринарію з бюджету міста виділяється близько 12,7 млн. грн. При цьому до 50% свого бюджету притулок заробляє самостійно через платні послуги: ветеринарні клініка та аптека, готель для тварин, реєстрація, кінологічні та ритуальні послуги. За 2024-2025 роки через харківське КП «Центр поводження з тваринами» прийшло близько 2,4 тис. тварин, з яких 1,4 тис. (60%) знайшли нову родину.
Модель львівського притулку ЛКП «Лев» схожа на нашу: вилов – стерилізація – випуск, при цьому тварина перебуває у притулку 21 день, і за цей час її лікують, стерилізують, вакцинують та чіпують. Якщо за цей період не знайшовся її власник або не відбулася адопція, тварину випускають назад на місце вилову. Підтримка міського бюджету складає орієнтовно 4-6 млн. грн. на рік (зарплата, базова медицина). Близько 30-40% бюджету складають власні доходи притулку від діяльності комунальної ветклініки та обов’язкової реєстрації домашніх тварин. Левова частка коштів на придбання обладнання та дороговартісне лікування покривається міжнародними фондами та благодійниками. Суттєву допомогу притулку надають волонтери.
Таким чином, Харків обрав шлях муніципального контролю та безпеки через ізоляцію тварин, що потребує великих витрат з бюджету, при цьому харків’яни критикують такий підхід до вирішення проблеми. Львів обрав шлях європейської медицини та співіснування, де місто лише допомагає контролювати чисельність, а відповідальність за долю тварини розділяють волонтери та громада. Обидва притулки проводять широку просвітницьку роботу щодо відповідального поводження з тваринами.
Державне врегулювання
З 1 березня 2026 року набули чинності зміни у Законі «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин». Тепер в Україні домашніх тварин необхідно чіпувати та реєструвати. Цей крок має започаткувати контроль, зокрема, за собаками та підвищити відповідальність їх власників. Як працюватиме це нововведення – покаже час. Але необхідно усвідомити, що проблема безпритульних собак не має простих рішень і не може бути перекладена лише на плечі влади чи волонтерів. Вона стосується кожного з нас — і жителів громади, і власників тварин, і людей, що прагнуть безпеки й гуманності. Тому важливо не шукати винних, а разом формувати відповідальну культуру: стерилізації та реєстрації домашніх улюбленців, підтримувати притулки, долучатися до просвітницької роботи. Лише спільними зусиллями ми зможемо зменшити кількість тварин на вулицях і зробити нашу громаду безпечною і людяною.
