Байки про атом

02.06.2010 Версія для друку

Завдяки сучасним засобам комунікації, чутки "у вигляді версій" дуже оперативно розповсюджуються містами і навіть державами. Практично без перепон перетинають вони кордони, вільно подорожуючи країнами та континентами. А оскільки загальновідомо, що публіка воліє вірити швидше поганим чуткам, ніж хорошим, періодично ми дізнаємося про черговий прийдешній кінець світу, землетрус або вибух, що нібито стався на АЕС. Сьогодні ми спробуємо відшукати витоки "атомноенергетичних байок". Не всіх, звичайно, а найпоширеніших і таких, що найчастіше повторюються.

Розділ I. Чутки хронічні, або такі, що відроджуються періодично

Їдуть діти до табору

Версія, про яку піде мова, повторюється практично щороку без винятку, то затихаючи, то знову наростаючи упродовж трьох літніх місяців. "Сама бачила, з міста атомників автобусами евакуювали дітей, - змовницьки ділиться інформацією яка-небудь вразлива пані, - значить, на АЕС дуже сильний викид, або й гірше того - вибух! Тільки нам, як завжди, нічого не повідомляють". І як іноді складно переконати співрозмовника, який попри все стоїть на своєму. Адже й автобуси були, і діти в них, і навіть супровід міліції. От тільки їхали діти не від страшної радіації, а просто назустріч морю, сонцю та веселим пригодам. Тому що у них - канікули. А атомна станція піклується про здоров'я своїх працівників і їх нащадків. Пільгові путівки виділяються і для діток з багатодітних та незаможних міських сімей, а також юних талантів Южноукраїнська. У літні табори діти їдуть! А оскільки заїзд не один, то й чутка про аварію та моторошний радіаційний викид відроджується періодично, як Фенікс-птах.

Вчаться пожежники

Важко в навчанні…- вірно: легко в борні. Цієї суворівської заповіді свято дотримуються вогнеборці трьох южноукраїнських пожежних частин, що охороняють місто, атомну станцію та об'єкти гідрокомплексу. І гарну ж справу роблять - щокварталу проводять практичні навчання, доводячи в їх ході до автоматизму навички локалізації та ліквідації однієї з чотирьох земних стихій. У ході таких навчань відпрацьовується також взаємодія з оперативним персоналом АЕС на випадок справжньої пожежі. Періодично в тренуваннях бере участь особовий склад і спецтехніка пожежних підрозділів регіону. Тоді це вже кущові навчання. І градус чутки-плітки про пожежу на АЕС у цьому випадку зростає в геометричній прогресії. Червоні машини були? - були! На станцію з різних боків з мигалками та сиренами в'їжджали? - в'їжджали! І зовсім не має значення, що відділ роботи зі ЗМІ та громадськістю АЕС цілий тиждень перед тим у Інтернеті, по регіональному радіо та телебаченню повідомляв про майбутнє заплановане тренування. Хтось не прочитав - не почув, а хтось і не повірив. Тож вкотре пішла гуляти округою чергова версія в режимі "з уст в уста".

Болить голова

Кому й коли прийшла думка, що кожен напад сильного чи слабкого головного болю у будь-якого жителя регіону пов'язаний з сусідством атомної станції - вже не вирахувати нікому. Але те, що цей невідомий автор додав його фахівцям АЕС - безперечно. Вже багато років атомники організовують для жителів області екскурсії на енергокомплекс. У їх ході гості наочно знайомляться з об'єктами енергетичного гіганта, зустрічаються за круглим столом з провідними фахівцями підприємства, отримують відповіді на всі запитання, пов'язані з роботою АЕС, ГЕС і ГАЕС. Земляків цікавлять найрізноманітніші аспекти діяльності унікального енергетичного комплексу, що не має аналогів в Україні, але питання про головний біль - обов'язкове для кожного візиту. І кожного разу фахівці пояснюють і доводять, спираючись на наукові дослідження: результати безперервних 28-річних спостережень свідчать, що радіаційний фон у зоні розташування Южно-Української АЕС перебуває на рівні природних фонових значень, зафіксованих до пуску станції. Що ж до впливу різних джерел радіації на організм людини взагалі, то ось декілька прикладів для порівняння: річна доза опромінення при щоденному тригодинному перегляді телевізора - 0,001 мілізіверта, за рахунок впливу АЕС для місцевого населення - 0,005 мілізіверта, від природного радіаційного фону - від 1,5 до 2 мілізіверт, при флюорографічному обстеженні - 3,7 мілізіверта, при рентгенографії зубів - 30 мілізіверт, при рентгеноскопії шлунку - 300 мілізіверт. Спираючись на приведений ряд, у градації річного впливу атомна станція розташовується між телевізором та природним фоном, тобто, її вплив лише дещо більший від першого, але істотно нижчий(!) другого.

Що ж до кожної хворої голови - повірте, у разі (не приведи Господи) дійсно підвищеної радіаційної дії боліти має зовсім не вона. Про це вам скаже кожен кваліфікований медик. Першими наслідки високої радіації відчувають на собі кровотворні органи (червоний кістковий мозок), особливо чутливі до іонізуючого випромінювання. І доза при цьому має складати не менш як 1000 мілізіверт. Симптоми, що проявляються після ураження радіацією, - нудота, блювота, втрата апетиту, втома, діарея, втрата ваги, випадіння волосся та зміна сольового балансу в організмі. Як бачите, головного болю в цьому переліку немає. Що ж до причин наших тимчасових нездужань, то вони полягають, як правило, у банальних речах. Проблеми з внутрішньоартеріальним тиском (гіпертонія, гіпотонія), метеозалежність, нервове перенапруження - та хіба мало приводів, щоб заболіла голова у будь-кого з нас! І атомна станція не має до цього ніякого відношення.

Виють сирени

Цей приклад - яскраве свідчення того, що люди дуже часто бачать лише те, що хочуть бачити, і чують лише те, що хочуть чути. Кожної другої середи місяця, відповідно до спеціальної програми, персонал цеху диспетчерського та технологічного управління ЮУ АЕС виконує планові перевірки системи сповіщення на проммайданчику атомної станції, вмикаючи при цьому електричні сирени. За декілька днів до тренування в Інтернеті обов'язково розміщується інформація, що сповіщає про заплановану перевірку та дату її проведення. Звучить вона й на хвилях регіонального радіо ("Імидж-FM" /Вознесенськ/ і "Всесвіт" /Первомайськ/). Проте, обов'язково знайдеться той, "хто почув і не повірив" - сирени чув, а от у те, що вони тренувальні не вірить категорично. "Аварія, - з наполегливістю, що заслуговує більш гідного застосування, твердить така людина, - а що персонал АЕС мовчить, так підписку давав про нерозголошення". Воістину, дуже складно щось довести та пояснити тому, хто не хоче чути доказів і пояснень.

Аналогічні "кінецьсвітівські пристрасті" закипають майже після кожного спрацювання клапанів ШРП-А (швидкодіючого редукційного пристрою скидання пари в атмосферу) і запобіжних клапанів (ЗК) парогенераторів. Цей процес супроводжується шумовим ефектом і викидом пари. Тож нема-нема, та й з'явиться в Інтернеті фото клапана на даху машзалу АЕС і парової хмари над ним з лиховісним підписом: "На атомній знову аварія!». А тим часом, спрацювання клапанів ШРП-А і ЗК - керований технологічний процес, передбачений умовами нормальної експлуатації станції. Згадане устаткування призначене для підтримки допустимого тиску пари в другому (нерадіоактивному) контурі АЕС. Планові випробування ШРП-А і ЗК виконуються під час кожної зупинки та виведення блоку в попереджувальний ремонт, а також у ході підготовки до включення його в мережу. Тут варто ще раз нагадати, що перший (радіоактивний) і другий (чистий) контури реакторів ВВЕР, експлуатованих в Україні, повністю ізольовані один від одного. Отже, в атмосферу в даному випадку надходить чиста (нерадіоактивна!) водяна пара.

Та все ж, чутки, про які ми розповіли, можна в якійсь мірі передбачити, хоч досвід, на жаль, і свідчить, що не всі вірять заздалегідь оприлюдненій інформації. А ось те, про що мова піде далі, нічим іншим як приказкою "глухий не дочує - то збреше" пояснити неможливо. І здогадатися, у якому місці та з якого приводу народиться на світ чергова версія про "атомну катастрофу" не зможе навіть суперясновидець.

Розділ II. Чутки разові, непередбачувані

Аварія в Жовтих Водах

У травні 2007 року всю Україну облетіла чергова вигадка - вибухнула АЕС! Причому, кожен регіон у якості зруйнованої називав ту, що ближча до нього. Це спочатку, а далі як у дитячій страшилці: за наростаючою. Завдяки сучасним засобам зв'язку, чутка зі швидкістю світла пролетіла країною з краю в край, багаторазово спотворившись згідно з законом зіпсованого телефону. Через дуже короткий час, за версією "кума - кумі", на роль тих, що вибухнули, вже були призначені всі вітчизняні атомні станції та навіть одна в Чехії. Дуже схоже "атомноаварійне божевілля" пережила приблизно в той же час і Росія. Це, до речі, вкотре доводить, що чутки та плітки не визнають кордонів і митниць. Першу надзвичайну ситуацію нібито було зафіксовано в цій країні на Ленінградській АЕС, потім - на Волгодонській атомній, а далі – покотилося, як луна селом. Дійшло до масового вживання населенням південних регіонів Росії в намаганні врятуватися від гаданої радіації спиртового розчину йоду (призначеного для зовнішнього застосування). У результаті в лікарнях опинилися десятки людей.

У пошуках причин активізації інформджерела «ОБС» ("одна баба сказала"), розглядалося немало версій - від конкурентної боротьби за зарубіжні ринки (спроба довести, що реактори ВВЕР російської конструкції ненадійні) до прагнення посіяти паніку напередодні курортного сезону. До речі, після цього та декількох подібних випадків у Росії було запропоновано ввести карну відповідальність за поширення свідомо неправдивої інформації про надзвичайні події та ситуації на об'єктах атомної енергетики, що нібито загрожують життю та здоров'ю населення.

Що ж тоді було насправді? Були навчання на Запорізькій АЕС, планово-попереджувальний ремонт блоку на Волгодонській станції, а ще - дійсно була аварія! Проте, роботи АЕС вона ніяк не стосувалася. 11 травня на сірчанокислотному заводі в місті Жовті Води стався несанкціонований викид відходів кислотного виробництва. Отруйна хмара повисла над декількома селами сусіднього району, що призвело до часткового забруднення прилеглої території. Ймовірно, хтось прийняв її за ядерний викид. Так помандрувала світом нова "ядерна страшилка".

Ще раз про навчання - чужі

26 вересня 2008 року. Місто Вознесенськ. Служби МНС на практиці відпрацьовували порядок організації та евакуації населення на випадок аварії на ЮУ АЕС. До широкомасштабних навчань було залучено всі міські організації. На базі однієї з загальноосвітніх шкіл, згідно з умовами тренування, організували пункт евакуації, де умовно потерпілі отримували умовну допомогу та транспортувалися за межі міста. Так розвивались справжні події. При цьому не потрібно бути занадто великого розуму, щоб здогадатися, у які "навколоподієві версії" вони вилилися. Первомайськ, Вознесенськ, Миколаїв, Одеса - ці міста були розбурхані вже через декілька годин. Далі - більше. У радіоактивному викиді на Южно-Українській атомній станції ніхто, окрім працівників самої АЕС і жителів її міста-супутника, схоже, не сумнівався. Як же - людей даремно вивозити не будуть! Жалісливі родичі з інших регіонів запрошували мешканців півдня тимчасово переїхати до них, щоб перечекати "лиху годину". Такий резонанс дістала ще одна добра справа - навчання з цивільного захисту.

Зрозуміло, що коріння народної недовіри до офіційної інформації та панічного страху перед радіацією ховаються в далекому 1986 році. І не вірте, будь ласка, ніби атомники вважають, що про Чорнобильську трагедію слід давно забути. Навпаки! Про неї потрібно пам'ятати завжди, щоб нічого подібного ніколи не повторилося. Але! Неприйнятна й інша крайність - категоричне заперечення мирного атому. Людська цивілізація, технічний прогрес не стоять на місці. Атомна енергетика у тому числі. Галузь розвивається, підвищуючи надійність і безпеку ядерних реакторів. Не враховувати цього не можна. І тим паче, не слід керуватися в своєму ставленні до АЕС пустими вигадками та домислами.

Усе, про що ми вам розповіли, - лише маленька дещиця ймовірних та неймовірних чуток і версій, що народжуються навколо АЕС, спростовувати які регулярно доводиться фахівцям відділу роботи з громадськістю та ЗМІ підприємства. Ми жодним чином не сподіваємося, що після виходу цієї статті усі "страшилки" та "лякалки" про атомну станцію луснуть, як мильні бульбашки. Просто закликаємо вдумливо ставитися до фактів. А ще запрошуємо своїми очима побачити об'єкти унікального Южно-Українського енергокомплексу - АЕС, ГЕС і ГАЕС, особисто переконатися в його надійності та безпеці. Приїжджайте, телефонуйте, пишіть. Будемо раді допомогти вам отримати відповіді на всі ваші запитання.

Оперативну інформацію про ситуацію на атомній станції ви цілодобово можете дізнатися за телефоном-автовідповідачем 2-29-93.