Тяжельніков Денис Володимирович

18.07.1994 - 29.09.2025

Солдат, боєць взводу розвідки третього механізованого батальйону 155 окремої механізованої бригади

Народився у селі Воєводське Первомайського району. Там промайнуло його дитинство — тихе, сповнене радості, мрій і дитячої безтурботності. Змалку він ріс щирим і доброзичливим, завжди готовим допомогти іншим. Згодом родина переїхала до Південноукраїнська, де Денис продовжив навчання у школі №1. Учителі та друзі згадують його як хлопця з відкритим серцем і мужнім характером — чесного, прямого, справедливого. Він умів дружити, ніколи не відвертався від чужого болю і завжди брав на себе відповідальність.

Після школи Денис здобув фах зварювальника у Південноукраїнському професійному ліцеї. Сумлінний, працьовитий, він прагнув до самостійності. Деякий час працював у Чехії, а повернувшись додому, трудився на Чорнобильській АЕС. Усе, що робив — робив чесно, від серця. Допомагав рідним, мріяв про власну родину, про мирне життя в Україні.

Та війна перекреслила плани. Не роздумуючи жодної хвилини, Денис прийняв рішення стати до лав захисників. Він не шукав виправдань, не чекав наказу. Просто сказав: «Я не можу інакше» — і пішов добровольцем боронити Батьківщину.

На передовій проявив себе як справжній воїн — сміливий, відчайдушний, вірний побратимам. Його називали людиною, яка завжди йде першою. У найгарячіших напрямках, під обстрілами, коли інші чекали — він уже був там. На рахунку Дениса — понад сотня знищених ворогів. Та попри все, він залишався світлою, доброю людиною, завжди усміхався, підбадьорював інших, не втрачаючи віри в перемогу. Навіть після поранень він знову повертався до бою — бо не міг залишити своїх.

29 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання у складі взводу розвідки, Денис з позивним «Тяж», знову йшов уперед. Як завжди — першим. Але підступний вибух забрав його життя. Сталося це у населеному пункті Покровське Покровського району Донецької області.

Місце поховання: с. Воєводське Миколаївська область.