Гузь Микола Васильович

14.10.1974 – 29.11.2023

Сержант, стрілець-помічник гранатометника 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону в/ч А4674

Микола народився у 1974 році в селі Володимирівка Доманівського району, у родині бухгалтерів, де цінували працю й людяність. Закінчив місцеву школу, навчався у Первомайському політехнічному коледжі, а згодом служив у десантних військах. Повернувшись додому, працював, будував життя, у 1998 році одружився. Найбільшим скарбом для нього стали дві доньки, яких він ніжно любив і завжди підтримував.

Багато років Микола працював на Південноукраїнській АЕС ізолювальником, створюючи добробут для своєї родини. У 2014 році, коли країна потребувала захисту, він став до лав Збройних Сил України. У складі 57-ї окремої механізованої бригади тримав оборону біля Горлівки та інших гарячих точок Донбасу. За службу отримав відзнаки й нагороди, але найбільшою цінністю для нього була довіра побратимів і любов рідних.

Після повернення з АТО він продовжив службу у воєнізованій охороні ПАЕС. А коли у 2022 році війна охопила всю країну, Микола знову був готовий стати до бою. У серпні 2023 року його мобілізували, він пройшов навчання в Іспанії й 25 листопада вирушив на фронт. 28 листопада під час виконання бойового завдання Микола зник безвісти. Два роки рідні чекали на звістку, жили надією та молитвами, і лише у березні 2026 року стало відомо про збіг ДНК… Встановлено, що Микола Васильович Гузь, вірний військовій присязі, загинув 29 листопада 2023 року у бою за Батьківщину в районі населеного пункту Роботине Запорізької області.