Дуденко Віталій Миколайович

24.03.1976 - 21.09.2024

Солдат, гранатометник 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону

Віталій народився у Дніпропетровській області, а дитинство його минуло вже у Південноукраїнську, куди переїхали батьки на початку 80‑х. Тут він зростав, тут пізнавав, що означає мати дім і родину. Навчався у третій школі, а згодом у місцевому професійному коледжі, де здобув фах електрика. Його руки завжди були працьовитими, а серце – чесним.

Після навчання працював у «Тепло‑електромонтажі», сумлінно виконуючи свою справу. Служба в армії привела його до Кіровограда, де він створив сім’ю і став батьком донечки. Та доля розпорядилася інакше – шлюб розпався, і Віталій повернувся до рідного міста. Шукаючи кращого заробітку, він подорожував різними країнами, але повернувся додому, до знайомої роботи, до рідних людей. Тут зустрів жінку, з якою створив нову родину, а народження сина стало для нього новим сенсом життя і гордістю.

Коли почалася мобілізація, Віталій не вагався. Пройшов навчання, став гранатометником третього механізованого відділення. Він знав, що йде боронити найдорожче – рідну землю, свій дім, своїх дітей. Пройшов навчання та став гранатометником військової частини А4962. Загинув захисник 21 вересня 2024 р. під час свого першого бою на Донеччині. Понад рік військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Довгі місяці його рідні жили надією. Вони вірили, що він може бути живим, можливо, у полоні, чекали на будь‑яку звістку. Та лише наприкінці листопада 2025 року результати ДНК‑експертизи встановили найстрашніше – воїн загинув…

Місце поховання:

м. Південноукраїнськ Миколаївська область.