Сьогодні Південноукраїнськ знову огорнутий болем. Ми провели в останню путь нашого земляка, захисника України — Смірнова Дмитра Вікторовича, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю.

Дмитро Вікторович народився у 1980 році в місті Вознесенську. Він був єдиним сином у матері, а поруч завжди були бабуся й дідусь, які підтримували родину та дарували хлопчикові любов і турботу. Дмитро зростав добрим, уважним до людей і світу, відкритим до всього живого.

У дитячі роки разом із мамою переїхав до Південноукраїнська. Тут минули його шкільні роки — він навчався у школі №1, де залишив по собі пам’ять як здібний і спокійний учень. Закінчив навчання майже з відмінними результатами, мав плани й мрії на майбутнє.

Після школи вступив до Первомайського фахового коледжу Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, обравши юридичний факультет. Життя склалося так, що працювати за спеціальністю йому не довелося. Дмитро заробляв фізичною працею — спершу на будівництві у Південноукраїнську, а згодом шукав роботу в інших містах України.

31 жовтня 2024 року він став до лав Сил оборони України. Виконував військовий обов’язок на посаді тесляра-покрівельника у будівельному відділенні будівельного взводу 2 РСБр. Його робота була непомітною для стороннього ока, але на війні кожен виконує свою частку — і Дмитро робив це чесно та сумлінно, перебуваючи на складному Донецькому напрямку.

27 вересня 2026 року в населеному пункті Наумівка Чернігівської області його серце зупинилося…

Похорон відбувся на міському кладовищі. Труну воїна накрили державним прапором України, який згодом урочисто передали матері. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять воїна. Слова співчуття рідним та побратимам висловили заступник міського голови Сергій Горностай та начальник відділення ЦВС першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Чорний. 

Вічна пам’ять захиснику України Дмитру Вікторовичу Смірнову.