Сьогодні на площі перед Палацом культури «Енергетик» Південноукраїнська громада попрощалася із загиблим Героєм — старшим лейтенантом Антоновим Максимом Геннадійовичем, 1994 року народження. Люди стояли на колінах, схиляючи голови у скорботі, вшановуючи його подвиг і світлу пам’ять.
Максим народився і виріс у Південноукраїнську. Тут минуло його дитинство, тут він пішов до школи №1, тут формувався його характер — чесний, добрий, відповідальний і сильний. У дитинстві він захоплювався плаванням і народними танцями, мріяв про довге й щасливе життя. Та доля випробувала його рано: у десять років він втратив батька, і відтоді мама стала для нього цілим світом.
Максим мріяв стати юристом, захисником правди й справедливості. Після школи вступив до Первомайського фахового коледжу на спеціальність «Правознавство», а згодом продовжив навчання у Миколаївській академії кораблебудування. Паралельно він служив у військовій частині 3044 Національної гвардії України.
У 2015 році Максим прийняв рішення, яке визначило його долю: він став на захист України. Його життя перетворилося на життя воїна — передова, бої, поранення, побратими, заради яких він не раз ризикував власним життям. Згодом він повернувся до Національної гвардії, служив у частині 3029, яка базувалася в Одесі, але виконувала завдання там, де було найважче.
У травні цього року Максим проходив реабілітацію після чергового поранення. Для матері це були безцінні дні — розмови, обійми, просте щастя бути поруч із сином. Та воїн знову повернувся на фронт. Останній дзвінок був увечері 23 липня: кілька уривчастих фраз — «Все добре! Не переймайся!» — які назавжди залишаться в материнському серці.
27 липня 2026 року старший лейтенант Антонов Максим Геннадійович, командир другого оперативного взводу першої роти оперативного призначення на бронетранспортерах другого батальйону оперативного призначення, під час виконання бойового завдання у складі групи евакуації поблизу Добропілля Донецької області загинув у стрілецькому бою, рятуючи побратимів.
Зі словами співчуття до матері героя звернулися секретар Південноукраїнської міської ради Денис Кравченко та заступник командира в/ч 3044 підполковник Ігор Моспан. Денис Кравченко наголосив, що громада ніколи не забуде Героя і не пробачить його загибелі. Ігор Моспан запевнив, що Максим назавжди залишиться в особовому складі військової частини, а його мама завжди матиме підтримку побратимів.
Під час хвилини мовчання присутні схилили голови у скорботі. Ігор Моспан урочисто вручив матері державний прапор України, яким було вкрито труну. Жителі громади проводжали Героя з площі Палацу культури «Енергетик», стоячи на колінах. Після відспівування Максим Антонов був похований на Алеї Слави Південноукраїнського кладовища.
Пам’ять про Героя назавжди залишиться в наших серцях.
Сьогодні Південноукраїнська громада провела в останню путь військовослужбовця Андрія Володимировича...
Південноукраїнська міська військова адміністрація, Південноукраїнська міська рада, її виконавчий ком...
29 жовтня минає друга річниця загибелі нашого земляка, солдата Василя Пантелійовича Аркуші. Васил...
Сьогодні минають четверті роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, головного сержан...
Сьогодні минають четверті роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, стрільц...
Сьогодні минають треті роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, молодшого сержанта,...
Сьогодні минають четверті роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, водія т...
Цього дня небо над Південноукраїнською громадою плакало разом із людьми. Сильний дощ супроводжував Є...
Сьогодні Південноукраїнська громада провела в останню путь старшого солдата Національної гвардії Укр...
Із глибоким сумом повідомляємо про смерть нашого земляка, ветерана війни Яцишина Євгена Івановича, я...
