Сьогодні Південноукраїнськ схилив голову в жалобі…

Пам'ятаємо 20.10.2025 Версія для друку

Саме тут, у цьому місті, розпочався життєвий шлях Сергія Олександровича Левші, 1986 року народження.

Тут він зробив свої перші кроки, мріяв, ріс усміхненим хлопчиком, сильним юнаком, надійним другом. А сьогодні — з глибоким болем прощається зі своїм сином і захисником.

Тут промайнуло його дитинство — світле, щире й справжнє. Сергій навчався у школі №3, займався дзюдо, мав сильний спортивний характер, але завжди залишався добрим, відкритим і уважним до людей.

Він ріс у родині, де панували любов і взаємоповага. Особливі, теплі стосунки пов’язували Сергія з молодшим братом, різниця у віці в сімнадцять років зробила з нього старшого друга і захисника. Він завжди знаходив час, щоб обійняти, підтримати, подбати.

Після школи Сергій здобув професію маляра-штукатура, працював на різних підприємствах. Його пам’ятають як сумлінного, чесного та надійного працівника. Останнім місцем роботи було підприємство «Юженергобуд», де він зарекомендував себе як добрий товариш і справжній чоловік, на якого завжди можна було покластися.

У вересні 2023 року Сергій став до лав захисників України. Він виконував бойові завдання у складі роти вогневої підтримки військової частини А2896. 26 листопада 2024 року зв’язок із ним обірвався…

Тривалі пошуки, надія, віра матері — кожен день, кожна хвилина були очікуванням дива. І лише нещодавно стало відомо: тіло Сергія знайдено та ідентифіковано.

Для мами він назавжди буде тим хлопчиком із світлою усмішкою та ніжними обіймами. У її серці він живий — такий, яким вона пам’ятає його з дитинства. Материнське серце не здатне змиритися з цією непоправною втратою.

Під час церемонії прощання до присутніх зі словами глибоких співчуттів звернулися Секретар Південноукраїнської міської ради Денис Кравченко та начальник відділення ЦВС першого відділу Вознесенського районного ТЦК та СП майор Андрій Чорний.

Вони відзначили, що Сергій назавжди залишиться в пам’яті громади як мужній воїн, відданий син своєї країни, приклад сили духу й справжньої любові до Батьківщини.

«Він не просто боронив рідну землю — він захищав кожного з нас. І ми ніколи не забудемо його подвиг», — пролунало зі сцени.

Громада стоячи на колінах провела Героя в останню путь.

Поховали Сергія на Алеї Слави міського кладовища в Південноукраїнську — поруч із іншими синами нашої землі, які віддали життя за Україну.

Вічна пам’ять Герою. Його ім’я назавжди житиме в серцях людей.