У ніч на 26 квітня 1986 року о 01:23 світ здригнувся від трагедії, яка назавжди змінила хід історії. На четвертому енергоблоці Чорнобильська АЕС стався потужний вибух, що зруйнував частину реактора і машинного залу. Вогонь, який спалахнув після цього, перекинувся навіть на дах третього енергоблока. Пожежу на поверхні вдалося приборкати до ранку, однак у самому реакторі боротьба тривала ще довгі дні — аж до 10 травня.
Після вибуху в атмосферу піднялася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території України, Білорусі та Росії, а й значну частину Європи. За Міжнародна шкала ядерних подій цю аварію класифікували за найвищим — сьомим рівнем небезпеки. Це була не просто техногенна катастрофа, а трагедія глобального масштабу.
На ліквідацію наслідків негайно були мобілізовані тисячі людей: військовослужбовці, пожежники, інженери, медики. Загалом, за неповними даними, участь у ліквідації взяли близько 600 тисяч осіб. Вони працювали в умовах, де кожен крок міг коштувати здоров’я або життя.
Серед ліквідаторів був і Герасименко Дмитро Сильвестрович. Сьогодні він завітав до відділення оздоровчо-реабілітаційних послуг комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Південноукраїнської міської територіальної громади», де поділився своїми спогадами з відпочивальниками.
Його розповідь була не просто історією - це був живий біль і правда тих днів. Дмитро Сильвестрович перебував у Чорнобильській зоні з кінця вересня до початку листопада 1986 року. Він згадував, що тоді ніхто не думав про радіацію - було лише одне слово: «треба».
Він говорив про злагодженість дій, про відсутність бюрократії, про людей, які діяли швидко і рішуче, не вагаючись. Особливе місце в його розповіді посіли так звані «партизани» - чоловіки, які виконували найважчу роботу: розгрібали уламки, скидали радіоактивний графіт, працювали на межі людських можливостей.
Ця зустріч не залишила байдужим нікого. Сльози наверталися на очі і в самого Дмитра Сильвестровича, і в присутніх. У цих емоціях - вдячність, біль, повага і усвідомлення ціни, яку заплатили ліквідатори за безпеку майбутніх поколінь.
Низький уклін Вам, Дмитре Сильвестровичу, за мужність, витримку і самопожертву. Ваша історія - це нагадування про силу людського духу і відповідальність перед життям.
Пам’ять про Чорнобильську катастрофу житиме доти, доки ми слухаємо, пам’ятаємо і передаємо ці історії далі. І саме такі зустрічі допомагають нам не забувати і цінувати кожен день.
Цікаво, корисно та з гарним настроєм минуло чергове групове заняття з психологом для відпочивальникі...
У щоденному вирі подій, турбот і переживань дуже важливо знаходит...
Професійний розвиток педагогічних працівників - важлива складова успішної роботи відділення комплекс...
Навіть коли в приміщенні немає світла, це не привід відмовлятися від спілку...
Чергова зустріч з фахівчинею Центру громадського здоров’я Південноукраїнського представництва...
Комунальний заклад «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг...
Мультидисциплінарна команда комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговува...
Цього тижня на факультеті «Психологія» Університету третього віку відбулося пізнавальне...
У відділенні комплексної реабілітації дітей та молоді з інвалідністю комунального закладу «Тер...
Уміння фантазувати, помічати цікаве у звичайних речах і відкривати в собі нові здібності не має віку...
