28 липня у Південноукраїнській міській територіальній громаді відбулися меморіальні заходи з нагоди Дня вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.

У Південноукраїнську біля пам’ятного знаку «Незламні духом» зібралися представники органів місцевого самоврядування, Південноукраїнської АЕС, військовослужбовці військової частини 3044, представники підприємств, установ, організацій, закладів освіти і культури, громадських організацій та мешканці громади.

Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання, згадали українських Захисників і Захисниць, добровольців, цивільних громадян, які стали жертвами російської агресії, а також тих, хто досі перебуває у полоні чи вважається зниклим безвісти. На завершення заходу учасники поклали квіти до пам’ятного знаку «Незламні духом», Алеї пам’яті та до фото Андрія Орловського, віддавши шану мужності й жертовності українських воїнів.

У селищі Костянтинівка відбувся мітинг-реквієм, під час якого присутні хвилиною мовчання та спільною молитвою вшанували пам’ять загиблих Захисників і Захисниць України. Після завершення заходу учасники поклали квіти до Алеї пам’яті загиблих Захисників, вшанувавши своїх земляків, які віддали життя за незалежність України.

В Іванівському сільському клубі пройшла година скорботи «Пам’ять, що єднає Україну». Учасники заходу згадали полеглих Захисників і Захисниць, добровольців та цивільних, які загинули внаслідок російської агресії, вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання та поклали квіти до Меморіалу пам’яті.

У Панкратівському сільському клубі відбулася година пам’яті та показ документального фільму «Маріуполь». Перегляд стрічки став нагадуванням про трагедію міста-героя, злочини, вчинені російськими окупантами, незламність українського народу та високу ціну, яку Україна платить за свободу. Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

Пам’ять про полеглих Захисників і Захисниць України, добровольців та цивільних, які стали жертвами війни, є невід’ємною частиною нашої національної пам’яті. Ми схиляємо голови перед їхнім подвигом, підтримуємо родини полонених і зниклих безвісти та віримо у повернення кожного, хто ще не повернувся додому.