Сім’я  є первинним та основним осередком суспільства. Суспільство виросло із сім’ї. Для кожної дитини  світ починається із сім’ї.

Мати свою сім’ю, почувати себе у ній вільною людиною, жити в оточенні поваги та любові – природне право кожного.

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв’язку з навчанням,  роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім’я створюється на підставі шлюбу,  кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Ознакою сім’ї є наявність між її членами  взаємних прав та обов’язків. Взаємність сімейних прав та обов’язків характеризується не тим, наприклад, що права та обов’язки дитини щодо матері, батька та батьків щодо дитини виникають і існують одночасно. А тим, що після виконання батьками своїх обов’язків перед дитиною у сина чи дочки виникне «зворотній» обов’язок щодо матері та батька.

Сім’я як союз кількох людей – дружини і чоловіка, батьків та дітей – може бути міцною лише у тому випадку, коли кожен буде усвідомлювати свої обов’язки і діятиме відповідним чином, а «двигуном» виконання цих обов’язків буде почуття любові та поваги, внутрішньої потреби та необхідності бути потрібним один одному.

Сім’я – це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце,  де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Право особи на сім’ю є одним з особистих, немайнових прав людини.

Одним із елементів права на сім’ю є право на створення своєї, нової сім’ї. Таке право надане особі, яка досягла шлюбного віку. Шлюбна форма сім’ї з усіх точок зору займає домінуюче становище в суспільстві.

Сім’єю вважається жінка, яка проживає з дитиною, народженою не у шлюбі. Закон не може  встановлювати мінімального вікового бар’єру для народження дитини, а отже, для започаткування сім’ї у зв’язку з цією подією. Якщо особа, яка народила дитину(наприклад у 14 років), є членом однієї сім’ї разом із своїми батьками, то «дитина дитини» автоматично включається до її складу.

Держава Україна  охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановленої Конституцією України.