Сьогодні на площі Палацу культури «Енергетик» знову майоріли Державні Прапори з траурними стрічками, бо ще одна патріотична душа приєдналася до Небесного війська нашої громади: у бою на околицях Харкову загинув солдат Сергій Петрович Сіряк.
Сергій народився у 1989 році в Южноукраїнську. Навчався у загальноосвітній школі № 1, здобув професію автослюсаря у місцевому машинобудівельному ліцеї. З дитинства завдяки батькові Сергій захопився транспортом: разом вони ремонтували техніку, хлопець опанував водіння автомобіля, як тільки зміг дотягнутися до педалей. У шкільні роки займався дзюдо, брав участь у різних змаганнях. Сильний, вольовий, та справедливий, він завжди намагався бути першим, а ще мріяв стати поліцейським. Проте пішов шляхом батька – здобув вищу технічну освіту в Миколаївському національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова та працював майстром каскаду ГЕС-ГАЕС філії ВП ПАЕС.

Сергій любив свій рідний край, любив Україну, тож, не вагаючись, на початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав ЗСУ. Вже у червні 2022 року отримав посвідчення учасника бойових дій. Його служба розпочалася з посади водія у евакуаційному підрозділі. Він вивіз з поля бою багато поранених українських бійців, чим врятував їм життя. На жаль, доводилося вивозити й чимало «двохсотих»… Пізніше Сергій став водієм у артилерійській бригаді. За сумлінну службу був нагороджений відзнаками та медаллю до Дня Незалежності. Воїн прагнув бути максимально корисним державі й побратимам. Його девізом була фраза «Безвихідних ситуацій не існує», якою він завжди підтримував товаришів та рідних.
Сергій до останнього подиху залишався вірним сином України. 6 квітня 2024 року Герой трагічно загинув, захищаючи сон харків’ян. Невтішна мати залишилася без сина, без люблячого батька тепер зростатиме 12-річна Софійка, біль втрати обпекла молодшу сестру Сергія – Альону.

Заступник міського голови Марія Дроздова, начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Вадим Нечай та побратим Сергія – старший лейтенант Володимир Дідик - висловили слова співчуття рідним, близьким та побратимам загиблого. 

Вадим Нечай урочисто вручив матері Героя полотнище Державного Прапору України, яким було обгорнуто труну. Хвилиною мовчання южноукраїнці вшанували пам’ять Сергія. Під звуки сирени, що сповіщала про повітряну тривогу через чергову атаку ворога, побратими та місцеві жителі несли квіти до труни, схиляли голови та на колінах прощалися з воїном.

Герой Сергій Сіряк похований з почестями на Алеї Слави міського кладовища.

Вічна слава та пам’ять справжньому патріоту України!