Відповідно до статті 166 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) на роботах із шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

Статтею 7 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що працівники, зайняті на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 6 Переліку заходів та засобів з охорони праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці» від 27.06.2003 р. № 994 (далі – Постанова № 994), забезпечення працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, молоком чи рівноцінними харчовими продуктами здійснюється відповідно до КЗпП України, Закону України «Про охорону праці» та колективного договору або угоди.

Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.04.2014 р. № 248 визначено, що шкідливі умови праці – стан умов праці, за якого рівень впливу одного або більше факторів виробничого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий.

Шкідливі умови праці встановлюються за результатами атестації робочих місць за умовами праці, Порядок проведення якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442.

Наразі Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 16.12.1987 р. № 731/П-13, визнано таким, що не застосовується на території України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 р. № 1022-р.

Отже, оскільки на сьогодні порядок безоплатного надання молока законодавчо не врегульовано, роботодавець самостійно вирішує всі питання щодо безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, у колективному договорі або угоді з урахуванням результатів атестації робочих місць за умовами праці.

При цьому слід враховувати, що згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про охорону праці» грошова компенсація працівникові на придбання молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором, виплачується тільки у разі роз’їзного характеру роботи.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 994:

• витрати на охорону праці формуються з урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, а  також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності;
• обсяг і джерела фінансування витрат на охорону праці визначаються в колективному договорі або угоді.
• Також частиною 1 статті 9⁻¹ КЗпП України визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Ця норма відображена і в частині 3 статті 7 Закону України «Про охорону праці», а саме: роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Джерело: управління Держпраці